ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XXII

POV GERMANY

На такій милій ноті, я відправився на пошуки пилої паннянки.Яка напевне мене уже зачикалася.Я пішов не боячись ,що щось піде не по плану.Вони обійннялися і це добра нота.На якій вони закінчили.
Але по переду будуть ще багато годині розмови.У різні русла, досягнення, ситуації, характери країн чи мене.У їхнюму списку я не сумніваюся не побувавши.Тому я на 100 відсотків впевнений ,що про мене зайде тема.І ця тема буде доволі довго тривати.Доки Італія не переведе тему.Бо йому уже нічого про мене розказати.

Ідучи у не відомий для мене напрямок я думав де вона могла бути.Це місце мало бути таким у якому можна присісти і просидіти багато часу.Так за цей час пробування тут Україна показала багато гарних місць.Які відрізнялися від інших красивих місць но тільки на батькових територія.Чистим повітрям та спокійністю.
Я почав шукати у своїй голові місця у яких можна бути доволі довго але ,щоб вони знаходилися доволі далеко.Було важко щось згадати.Через переживання і адреналін який з кожною секундою зростала у моєму серцю та голові.Ситуація ставала тим раз ,тим складніше.Ще плюс треба виконувати багато задачну роботу.
Іти у швидкому темпі і паралельно думати куди вона могла піти.
Хоч може для кожного це справді не виносимо важко то для мене не дужей аж критично.Так при хотьбі я набагато повільніше думаю але це не настільки повільно як ви могли уявити.

Коли я вбивав терористів то такоюж фігнею страждав.Нажаль на одне вбивство мені давали обмежений час.Що якраз і додавало перчинки вбивстві.За якихось 10 хвилин я вбивав його.Враховуючи то ,що я чикав підходячий момент та дорога до будівлі або місці.А бувало ,що вбивство було назначено на іншу частину країни.І це було до смерті не зручно.Як і уся розбита кров на мене.
Яку я мав ночами відтерати від піджака та штанів.Але я ви бачите мене не спалили.Поки сьогодні Італія не розказав усе Батькові, Королівстві Італії та Рівному.
А най гірше те ,що почула українка.
Яка зараз бо зна де.

І тут до мене дійшло де вона точно є.
Я одразу ще більше пришвидшив ходьбу.Так як то місце не так і близько знаходилося.До нього приблизно бігти 10 хвилин.А ,якщо іти то 15-20.Що просто не підходило мені зовсім по часі.Тому я і пришвидшився.

КІНЕЦЬ  POV GERMANY

POV UKRAINIAN

Як тільки я відкрила двері то одразу опенилася на вулиці.Я не переставала бігти.Через те ,щоб ніхто не рвався у побіг за мною.
Але усе рівно його би не пустили.Через те ,що він зробив та здивований погляд 3 Рейха.По ньому було видно ,що той про це ні слова не чув.Тому Німеччину чикав дуже довгий допит.
Тримаючи курс прямо я замітила італійця який біг на то саме місце.
Туди я хотіла якраз побгти но ,якщо і я там буду то нас занадто швидко викриють.Тай по ньому було видно ,що йому треба побути одному.Впринцепі як і мені самій.
Тому я без роздумів побігла не трачучи ні хвилини.Усе-таки за мною міг би побігти дядько Рівне.
Хоч він уже не молодий але зробив би усе заради мене.Заради нащадка слеватного роду українців.До якого він також відносився.Так само як і усі області.Ми між ними були родичами.Тай близькими скажу тай.
Нажаль у них не було дітей...А лише райони.Які також вважалися частиною нашого родинного круга.
Так само і селища, домівки, тварини а головне люди.Яких було 41 міліон та 657 тисяч.І без подробиць.