ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XXVII

POV GERMANY

Я відкрив очі.Ні я намагався їх відкрити но це було пекельно важко.Але з Божою допомогою я це зробив.І тут я зрозумів ,що...Я помер?
В очах було просто біле світло.Я нічого не відчував лише биття серця та голос у своїй голові.Значить мій батько таки не соєзволився мене спасти?Так і знав.Хоча мені нічого втрачати але усе-таки ні.Україна вот ,що я втратив.Тепер я її ніколи не побачу і не почую її прекрасний милозвучний голос.Цікаво а вона буде за мною скучати?Чи просто піде до Італії і на цьому історія закінчиться.Не знаю хоча я завжди знав правильну відповідь на чиєсь запитання.А на своє...
Я настільки опустився у цьому всесвіті ,що навіть не зможу відповісти на це ніби і просто питання?Можливо це моя уява.І зараз я у комі.
Ці усі думки били мій розум з обох боків.Голова від цього ще сильніше почала боліти.Але пізніше і гірше почалося голово кручення.Від чого гадки не маю.І чому усе так швидко сталося?Я навіть не зміг її гарно дізнатися.Чому так швидко летить час?З такими думками я навіть і не помітив ,що біле сяйво почало розвіюватися.І через хвилину чи більше воно зовсім пропало ,і я зміг побачити ,що відповіло на усі мої питання.

Як виявилося увесь цей час я лижав на ліжку але не зрозумілій для мене кімнаті.У ній я вперше.Або можливо я тут уже був но забув це.Нажаль я бачив лише лівим оком.Це означало ,що я втратив різ на ньому.Хоча це булоб не можливо з таким пораненням зберегти зір на тому оці.Але булий мінуси.Щоб роздивитися усю кімнату мені потрібно було рухати головою а не зрачком як усі роблять.
І тут я відчув щось тепле на своїй ладоні.Щоб подивитися я зновуштаки мав повернути голову.
Я почав її.Значить усе буде як до цього дня.Мені хотілося усміхнутися їй дивлячись у її заплакані очі.Але я був настільки слабкий ,що навіть цього не міг зробити.Та навіть елементарно підняти руку було складно.Що я і намагався зробити.І це надаль замітила Україна.

  - Не роби це Німеччина...Ти втратив достатньо крові тому просто відихай і не переживай я завжди буду поряд..-🇺🇦.

Сумно промовила вона.Від чого моє серце жалося.Усе-таки я її таку бачу вперше.Вона напевне за мене переживала але ,що я міг зробити у ту хвилину.Після проговорення цих слів з її очей потекли сльози.Я зі всіх сил які у мене були стиснув її ладонь.Хоча це було дуже легко ,що вона навіть не відчула.
Зараз я себе відчував погано.І не від втрати зору чи крові а від безпомічності.У цю хвилину я нічого не міг зробити для українки і це мене ростраїло.Але не очікувано для самого себе я почав засинати?Під її сльози..Це для мене був най більший удар.Як я міг так поступити.Не знаю.Але це дуже стидно...

КІНЕЦЬ POV GERMANY

POV UKRAINIAN SSR

Від цих слів мені стало больно.Бо я була вина.Якщо я би швидше прийшла до нього і зупинила кров.Я би спасла пару мілідітрів крові.Харади якою він би почувався набагато краще ніж зараз.Чому я така ,чому ,я швидше не домовилася з ним?!А зараз ,що мій друг або ні...Мій любимий зараз може померти бо крові усерівно доволі мало у його організмі.
Від таких думок мені ставало ще гірше.Але побачивши ,що німець заснув я вийшла з своєї кімнати і пішла на то саме секретне місце ,щоб не розбудити бідолагу.
Увесь свій шлях я бігла так само як сльози не зупинялися текти так і я.
Мені було дуже больно но я розуміла ,що не тільки і я вина.

Присівши на то місце де була наша перша розмова я нарешті заспокоїлася.Зараз був обід но я геть не хотіла їсти.У таку жарку погоду мало ,що хочеться хібашо покупатися.Але ні туди дуже довго добиратися тому краще я тут посижу.Серце билося у бішаному темпі але уже від жари.
І тут не очікувано на мене як ніби  розлили воду но нікого біля мене не було.Так од'ях був сухий.Но у ту же секунду мені стало дуже холодно.А так як я була у тоненькому платю то нічого мене не могло зігріти.
І ,що зовсім за чортівння твориться цим часом?То тільки ,що воду розлили.Хоча я повністю суха тай біля мене нікого не має.То звуки пістолету хоча ніякого навчання зараз ще не проводять.То якісь два незрозумілі голоси.Які зовсім не по нашому говорять.Може я уже їду головою.Але ні я читала у книжці ,що через якусь трагедію таке може бути.І це ,якщо намагатися про ,це забути доволі швидко проходить тому думаю мені нічого боятися.
Але я усе рівно буду на сторожі...

Далі буде...
_________________________________________
Вибачте за помилки.
Сьогодні я постараюся випустити декілька розділів.Щоб не тягнути інтригу хоча яка інтрига коли ви читаєте якесь лайно тобто цей фанфік.
А тепер питання до вас чи ви хочете більшу сюжетну лінію?Чи уже хакінчувати цей смітник?
Напишіть будь ласка)
                                                        777 слів