ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XVII

Уже настав час вечері.Як хто міг готовився до най важливішого часу споживання іжі.Чому най важливішої?Бо ,якщо ти вечором гарно не пообідаєш то усю ніч будеш якось виживати.Живіт буде крутити сон не ,буде приходити.Ти будеш крутитися у ліжку і жаліти ,що не повечеряв.А на ранок ти хоть і поснідаєш но будеш повністю втомлений.Вот чому усі готовилися до цього часу з особливістю.І будинок майже українців був не виключений.Но тільки на кухні в одиничку працював най старший який проживав у цьому особняку.
Цього разу йому не допомагала його племіниця як завжди робить.І це дуже сильно здивувало чоловіка але він також розумів чому вона не прийшла.Рівне розумів ,що зараз для українки не золоті часи.А якраз навпаки.

На дворі іде війна.Вони зараз живуть під іншою державою тай ще є двоє чоловіків які прагнуть її уваги.Якщоби він був на її місці то точно би не витримав і пішов геть з відци.Навіть не залишивши ні одного пояснення на свої дії.
Але Україна не була з простиг дівчат які о так візмуть і втечуть.Насправді у нашої головної героїні було усе навпаки.Поки вона ні в чому не розбереться то нікуди не втече.Хоч навіть літаки над головою літають дівчина не зрушить з місця.

І вот уже 5 раз Рівне дивиться на годиник і розуміє ,що треба накривати на стіл.Чоловік надіявся ,що до вечері його племіниця прийде но цього не сталося...Старе чоловіче серце по тихеньку почало заповнюватися переживаннями та гаданнями чому комуністка ще досі не прийшла.
Але відкинувши ці усі думки з надією ,що синьо-жовта хвилину на хвилину прийде пішов на другий поверх до італійця.

Зайшовши у кімнату перед тим постукавши він помітив ,що Італія уже може навіть самотужки ходити.
Хоч і легенько підтримуючись об стіну но самотужки ходити.
Зелено-біло-червоний не зразу звернув увагу на дядька який стояв в проході.Але коли помітив то одразу випримився і як міг підійшов до нього.

  - Уже час вечеряти.Вам допомогти спуститися?-Рівне.

На ,що отримав лише тишину.Італієць думав чи приймати допомогу чи показати німцю ,що він уже ходить.Хитро усміхнувшись він закрив очі.Українець зразу зрозумів ,що чоловік хоче сам спуститися.Щоб у очах Німеччини побачити здивування.

  - Я нажаль відмовлюся від вашої пропозиції але усерівно дякую-🇮🇹.

Після цих слів старший вийшов з кімнати даючи дорогу потерпілому.У стоюж чергу менший вийшов з своєї кімнати прикривши двері підійшов до сходів і спустився на одну ступеньку.А потім на другу, третю, четверту і так далі почи не спустився на підлогу.Увесь цей час Рівне легенько страхував того ,щоб він ще більше не покалічився.
Як тільки вони спустилися то Італія пішов до ідальні а дядько до дивана на якому тихенько тримаючи уроці книжку сопів німець.На його бличі уже були не великі подовгасті укуляри які він забув зняти.
Рівному не хотілося будити чоловіка через те ,що за сьогодні він багатому нетерпівся.Але згадавши ,що це головний прийом їжі зразу змінив свою думку.