ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XXXVI

Ранок.Це най не чикаюча пора дня.
Через яку теплі та світлі промені сонця будять тебе.І ти будеш змушений покинути тепле і комфортне ліжко.Стягувати теплу ковдру зі свого тіла.Та приймати сидяче положення.
Але у цьому разі усе навпаки.Україна таки не змогла заснути.Ще досі сонце не прокинулося а вона уже як 2 години ходить туди сюди.Дівчина не змогла заснути.Через прилив адреналіну.Вона не могла дочекатися ранку коли зможе допомогти своїй подрузі Японії.І синьо жовта таки не дочекалася його.Та стала набагато швидше сонця.Яке у тій частині світу най швидше встає.
Але як на зло ніяких ідей таки не приходило до голови.Тому уже 2 години вона у голові карала за це себе.За свою безпомічність.Українка усьою своєю душею не навиділа себе.За те ,що не зможе виконати своюже пропозицію.А вона то вчора обіцяла японці ,що допоможе їй із цим.І уже вечері у неї буде написаний лист.Але до її голови нічого не приходило.Що уже почало нервувати Україну.

Йшли секунди за ,секундами.Хвилини за ,хвилинами.Та години за ,годинами.Але гарної ідеї яка би сподобалася дівчині таки не було.
Україна уже була роздратована цим.Но із усіх сил старалася тримати себе у руках.Усі ідеї які приходили їй до голови були дитячими та несерйозними.І це було станьою краплею її опору.
Зжавши свої ладоні у кулаки.Вона швидко повернулася і вдарила об стіну одним а потім і другим кулаком.Наносячи удари тій.
Але через 5 хвилин такому бої дівчина прийшла до тями і змогла нарешті розрізнити стіну від дзеркала.По якому усі ці 5 хвилин без одного сумніву наносила удари.Навіть не дивлячись на велетенську біль у руках.У ту хвилину нею керували лише емоції.

Подивившися на уже розбите дзеркало Україна змогла розгледіти себе у ньому.Красива дівчина з прикрасною фігурою.Була одіта у далеко уже не білий шовковий халат.Ладоні були окрашені у темно червоний окрас.З яких капало такого самого кольору суміш.Але най страшніше у цій картині було лице.Лице яке не показувало ніяких емоцій.Ні смутку, ні сорому, ні радості,ні закоханості нічого.Так само як і очі.У яких нічого не читалося.В них навіть не було відблизку.Вона була як ходяче тіло.Яке уже втратило свою душу.Але якимось не зрозумілим способом ожило.

Хоть вона і отямилася але поводила себе як померла.Україна ледве але із гучним скрипом ішла по коридорам.
Її вели якісь невідомі для неї чари.
Руки та ноги не слухалися її.В очах усе потемніло.Тому вона усе бачила розмито.Україна навіть не знала куди іде.Її як ніби кудись вели.Біль збільшувалася.Так само як і втрата крові.Яка уже запачкала не тільки халатик а і підлогу та ноги.
Але її спаніням виявилася Японія.Яка від таких страшних звуків відкрила свої двері і повірила хто тут у таку рань ходить.І чуть не померла від побачиного.З зовні Україна виглядала як нічний кошмар.А її бліда шкіра яка трохи навіть отримала зеленоватий окрас ще більше визвала шок у японки.Яка уже точно не зможе заснути місяць після такої картини.

  - Україна?!Що з тобою трапилося?!Хто це зробив?!-🇯🇵.

  - Вибач...-🇺🇦.

Відповідь дуже сильно здивувала країну з вушками.Як ніяк але такої відповідь вона точно не чикала.
За ,що вона вбачається.Пронеслося у голові Японії.Яка нічого не розуміла.Що сталося із її подругою.Та до чого тут вибач?Перше на ,що вона звернула увагу це доволі великі кусочки скла у її руках.Це було справді дивно.Бо ,якщо це би робив якись вбивця то уж точно не втикав уламки скла у ладоні.Через ,що Японія зайшла у тупік.І не могла нормально думати.Хоча при такій картині дівчина і так би нічого не змогла би оцінити.Але ця загадка ще більше заважала її.

  - Що?!-🇯🇵.

  - Виба..-🇺🇦.

Але не встигла вона договорити як втратила свідомість через доволі велику втрату крові та шоку.А вот японка не втрачаючи ні хвилини підбігла до своєї подруги і не дала їй впасти на тверду підголу.Японії було важко щось розуміти та нормально думати.Але вона порахувала за правильно занести її у свою кімнату.

Усе пройшло нормально.Лікарі змогли витягнути усі уламки з ладонь України.Увесь цей час Японія дивилася за українкою.Хоч японка і боються крові та цьої процедури але вона трималася із усіх сил ,щоб не залишити ту на одинці з лікарями.
Країна з вушками не хотіла її кидати.Зараз не така ситуація ,що можна почикати у іншій кімнаті.Зараз сонечко мало бути впевненим ,що усі уламки були витягнуті з її ладонь і з нею усе буде гаразд.Так усе і було.
І уже після пів години українка проснулася.І першим ділом почала придумувати той самий лист.Чим дуже сильно здивувала котика.Який увесь цей час переживала за неї та чуть волося не веривала з своєї голови.А вона ,що?Забила на то навіть забувши подякувати їй.
На ,що Японія вдала як ніби обідилася.І чикала коли уже на неї звернуть увагу.

  - Японія щось трапилося?-🇺🇦.

  - Ти знаєш ,що..-🇯🇵.

  - Дякую Японія ,що спасла мене.Якщо би не ти навіть і ,не знаю скільки ,би я втратила крові...Японія ти маєш біля себе листок та ручку?!Давай записуй-🇺🇦.

Таки не зрозумівши Японія зробила усе ,що сказала її подруга.І принесла листок бумаги та ручку.І почала писати усе ,що диктувала Україна.Японка не сильно замислювалася над тим ,що пише.Так як вона ледве встигала писати підиктовку українки.Яка усе диктувала як ніби розказувала скоромовку.Через ,що країна з вушками уже не відчувала своєї руки.Але якимось магічним способом продовжувала виводити буковки.Одну за одною.

  - А тепер прочитай ,що у нас получилося-🇺🇦.

З широкою усмішкою проговорила синьо жовта.Яка була дуже сильно задоволена своїм так званим диктантом.А японка у свою чергу з кожним написаним своєю рукою словом.Розпливалася у усмішці.Японія була здивована ,що за такий короткий час світло волоса змогла таке придумати.Тому вона не ховаючи своїх емоцій розпливалася у усмішці.

  - Це ідеально..-🇯🇵.

Далі буде...