ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XXXIII

POV UKRAINIAN SSR

  - Як же швидко летить час..-🇺🇦.

Промовила я з великим сумом.Так як уже годину ,як ми сидимо у поїзді.Хоча його було важко так назвати.Баня.Вот підходяще слово а точніше синонім слова поїзд.На дворі було дуже сонячно та жарко.У купе в два рази більше було тепліше.
На це я закрила очі.Але 3 Рейх знову взявся за стару.Зарурюючи одну сигарету за другою.У купе стояв дуже нудкий запах табака.Але цьому усьому ще додавала температура зовні.Від чого навіть відкрите вікно не допомагало хоч якось провітрити цю маленьку кімнатку.
Ще я замітила одну дуже жирну дію між двома чоловіками навпроти.За усю цю дорогу вони навіть не проронили ні слова в сторону одне одного.Та ,що там це.Вони навіть в сторону одне одного не дивляться.
Це мене справді напрягало.Появилася думка ,що це Рейх імено зробив це з Німеччиною.
Так як він мені якраз і заважав спасти його.Тай йому було всерівно чи виживе він.Я би і далі думала над цьою темою як тут ми зупинилися.
Одразу на моєму лиці появилася ярка усмішка яка показувала настільки я рада.

Я була перша хто вибіх з вагону тай зовсім з цілого поїзду.Але коли я вийшла то дуже сильно здивувалася.
Ми знаходилися у якомусь полі.
Якщо трохи дальше прийти то можна було побачити велику площу асфальтованою дороги і ще дещо.
Но не стигла я зрозуміти ,що це як тут мені хтось з спини зав'язав очі.

  - Що за чортівння?!-🇺🇦.

  - Не переживай це лише на деякий час-3 Рейх.

Після сказаного він знову запалив очередну сигарету і поставив свою ладонь на моє плече.Мені не сильно подобалося коли хтось для мене не приємний трогає моє плече.Але я повністю розуміла ,що цим він хоче провести мене до того місця.
Чесно кажучи за цей невеликий шлях я пару разів пожаліла ,що тоді нічого не сказала.По дорозі кудись чоловік пару разів запалював сигарету.Через ,що я відчувала цей пронизливий запах.Мене від нього ще більше перекосило.Але думаю йому було нормально.

КІНЕЦЬ POV UKRAINIAN SSR

І вот вони нарешті дійшли до того місця.Першим пішов Рейх за ним Україна а Німеччина заді страховав дівчину.Яка ще досі була з завязаними очами.Щоб хочаби якось вона тримала рівновагу то німець поставив свої руки на її плечі.І сказав ,щоб вона не переживала підніматися.Так як він зможе допомогти її коли та буде падати.
В України не було вибору тому вона погодилася.Але вона підмітила для себе ,що менший німець з осторожністю тримав її пчі.І це було повною правдою.
Чоловік і справді боявся надавити на них.Він справді боявся зробити їй больно.Тому легенько підтримував її.

Дійшовши та сівши за якись столик дівчина ще досі нічого не розуміла.Навіщо їй було завязувати очі?І коли зовсім ту повязку знімуть.
Але українка довго не чикала.Рівно через 5-8 хвилин вони її зняли.І вона знаходилася у так скажемо столовій та гостиній.Були два величезних чорних дивана та білий на диво коврик під ними.Подивившися на стелю віночок знову замітила різні малюнки.І почала їх розглядати.
Але вона мала таке відчуття ,що щось тут не так.І це вона замітила.По середині стіни з усіх боків були доволі великі вікна.І це зачепило її.

  - А навіщо настільки великі вікна.Тай ще по цілому просторі?-🇺🇦.

  - Підійди і подивися-3 Рейх.

Пофігістично відповів він.На ,що синьо-жовта послухалася його.І коли підійшла до віконця то її серце як ніби завмерло.У віконцю було видно поля, машини, будинки, поїзди.Та маленьких мурах які були людьми.
І тут до дівчини дійшло ,що вони доволі на великій висоті і...Літають?!
Україна була з того типу людей які дуже сильно боялися висоти.Тому її серце забилося і перед очима появилася картина як вони падають на цій машині.Ціле тіло охопило страх.Тиск підвищився можливо під 200 а серцебиття під 1000.Голова їй каза ,щоб та інша від вікон як най далі.Але охопленим страхом тіло геть не слухалося.Праве око дівчини почало сіпатися.Тепер було зрозуміло для чого вони завязали їй очі.Щоб хочаби якось її запхати сюди.
В одну хвилину вона прокинулася від паніки.І з усіх ніх побігла куди тільки очі бачуть.Вона бачила усе розмито через появсяння сліз.Тому навіть не побачила перед собою велику чорну сину німця.Який простотстояв і дивився на голубе небо з деякими білими хмаринками.
Хоч це і дивно вчить а тим більше звучало но Україна чуть не збила його з ніг.Німеччина уже у свою чергу подумав ,що усе.Уже щось сталося.Але коли повернув голову то побачив.Українку яка міцно обіймає його спину.На це чоловік лише усміхнувля і легенько почервонів.Але нічого не сказавши він знову почав дивитися у віконце.

Далі буде...