ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

IV

POV UKRAINIAN SSR

Цього разу я не спала цілу ніч.Через шум вистрілів на дворі.Зі мною така історія у перше тому мені до смерті було страшно.Але мене успокоювалося те ,що зараз я у будинку, укриті а деякі люди або воєні як можуть так і ховаться.Від гучних вистрілів та від підступної пані Смерті.

У таких випадках мене завжди заспокоював Димок.Але він зараз лижав на сонечку тай ніжився.І він ніби цього всього не помічав.Це мене дуже сильно здивувало.Він завжди через якись шорох чи звук одразу шукав собі укриття.А цього разу ні.
Зараз я просто лежала на своєму ліжку і старалася не замічати вистріли своїми думками.Але це було дуже важко.Думки не були настільки гучними як вистріл та не настільки їх було багато як вистріли.

Пролижавши так ще 10 хвилин я уже хотіла іти як заді себе почула якийсь вибух.І на цьому моменті я перестала щось відчувати.Заді вікна був гігантський гриб з биму чи то попілу?

Перше ,що у мою голову прийшло це сказати дядькові.Я рванула з своєї кімнати.Зараз на душі мені було ще страшніше.Мені хотілося поплакати но я не хотіла ,щоб хтось бачив ,що я слабка.Але мої очі казали про інше.

Через сльози які уже назбиралися на очах мені було важко щось побачити.Але я не здавалася.Страх вставав ще сильніше з кожним вибухом.В дома нікого не було і від цього мені ще страшніше робилося.

Єдиний вихід ,що прийшов у мою голову це бігти на вихід та усе роздивитися.Але страх мені забороняв цього робити.Він мене як ніби про щось попереджає.Але я сильна тому маю вийти.

Переселив себе я почали швидко бігти до дверей.Я закрила очі.Щоб не бачити свої повні сльозами очі.

КІНЕЦЬ POV UKRAINIAN SSR

Українка просто бігла на вихід.Вона у такій ситуації вперше.На дівчина вирішила ,що можливо вона зможе знати дядька Рівне на дворі.
Україна уже добігала до вхідних дверей но через закриті очі не побачила перед собою фігуру.

Комуністка чуть не впала але чоловік встиг втримати її.Україна ще досі не відкрила очі.Тому не могла бачити хто це.Вона обійняла його думаючи ,що це Рівне.

  - Дядьку Рівне...На дворі якісь вибухи!-🇺🇦.

У сльозах казала дівчина.Вона ще сильніше обійняла його но він її ні.Це трохи здивувало українку.
Тому відкривши очі та подивившися на того кого обіймає...Це був той самий чоловік.

Радіанська одразу відсторонилася від нього та ненароком спідкнувшись об щось сповши спиною на підлогу.Дівчина почала витирати свої сльози.Її очі навколо стали ярко червоним кольором як і її ніс.У середині сталося похоже но не настільки.

  -В-вибичте-🇺🇦.

Швидко промовила та і встала.Потріпавши своє уже голубеньке як небо платя Україна уже збиралася іти.Як зрозуміла ,що щось загубила.Обернувшися Квіточка побачила ,що у того чоловіка у руці є її віночок.

Їй не хотілося до нього підходити но вона також не хотіла втрачати віночок який сплела її матір якої не стало.Це єдине ,що залишилося тому дівчина завжди берегла його як зіницю ока.

Але усе-таки Україна вирішила підійти до нього.Дівчина без усяких проблем забрала свій вінок і уже йшла до своєї кімнати.

За точ не великий час до вибухів добавилися ще й вистріли.Їй було страшно но трохи легше.Через те ,що вона не одна у будинку.І це не могло не радувати.Хоч і той чоловік вторгся на її території.Ні одна пуля неполитить у цей будинок через те ,що у ньому знаходився він.

Якось відволіктися від того ,що відбувається на дворі дівчина дістала сопілку.Ця сопілка її передалася від батька.Вона любила музику цього музичного інструменту.А більше вона любила одну мелодію...Яку їй колись батько грав як заспокійливе.

Згадавши ту мелодію українка почала грати.Мелодія справді була дуже спокійною.Музика заполонила цю кімнату повністю.Україна настільки захопилася грою ,що навіть і не побачила як той чоловік стояв у дверному пройомі.Звуки вибухів та вистрілів уже не були такими страшними і гучними.

Зараз головний звук це була мелодія солопілки.Усе як ніби зупинилося.Комуністка навіть забула ,що зараз вона живе під іншою країною.Але вона згадала...Як ,вона сиділа на дивані чи на травичці дивлячись та слухаючи прикрасну музику яку створював її померлий батько.

Дівчина уже закінчувала грати але зупинилася ще швидше почувши заді глопаня рук.

Далі буде...