ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

VI

Уже пройшло 4 дня як Рівного не було у дома.За цей час Україна не виходила на вулицю.Вона ні з ким не говорила хібашо з Димком та Річі.Це єдині її спілкувачі.Та найкращі друзі від того момента.Вони дуже багато часу проводили разом.І вони не були цьому проти.
Єдиною особою з якою пересікалася українка був той чоловік.Вона з ним за весь час лише сказали пару реплік.І це доказувало те ,що вона ще досі не знала його ім'я.Але він також не хотів якось розпочати їхню розмову.

Усе-таки він був занадто холодний.І це було правдою.Він дуже рідко усміхався і це не розуміла Україна.Але з її боку було трошки не нормальним з кожним їх зустрічі усміхатися кривою усмішкою.Як ніби її хтось змушує це роботи.
Легше сказати вони двоє не без недоліків.

За ці 4 дня дівчина привикла до нього.І почала трохи менше заікатися.Але усе-таки страх залишився...І не за себе а за людей.Яких можуть у любу хвилину розстріляти.Це її лякало дуже лякало.Але до одного вона не змогла привикнути...І це до його завжди надягнутої фуражки.Заради якою тінь падала на його лице і було не можливо подивитися справжній колір очей.Який вона бачила лише раз.

Але комуністка за ці усі дні дещо замітила.Що рівно о 8 вечора чоловік кудись ішов і в 11 повертався.Це було справді дивно.Тому юна леді захотіла прослідкувати за ним.

POV UKRAINIAN SSR

Цього вечора я захотіла прослідкувати за тим чоловіком.
Ця ідея до мене прийшла тільки ,що коли я гралася з Річі.Димок тим часом просто спав на моєму ліжку.Останім часом вони мені замінили моїх друзів.Так вони у мене були доки ми не стали житти під іншою країною.
Але усе-таки ці тварини набагато кращі людей.Вони тебе не обідять, не побють, не будуть розпускати слухи.Я у цьому сама переконалася.

До восьмої залишалося ще 2 години.Тому у мене було купу часу ,щоб щось навіть зробити.Але питання ,що?Дальше погратися з Річі?Та ні він уже змучився.Почитати книгу?У бібліотеці він якраз і сидить тому не вийде.Можна помалювати.Але питання ,що?
І тут у мою голову прилізла тупа ідея але така крута.
Можна намалювати того чоловіка тоді як на нього впали сонячні проміння.Щоб кожен раз не згадувати очі я буду дивитися на портрет.

Ця ідея мені дуже сподобалася но була проблема.Мені треба якось її сховати ,щоб він якось ,її не помітив.
Але мене з роздумів вигнав годиник на якому уже була 7.І я поринула у шок.Я аж настільки довго думаю?
Але зібравшися я пішла писати портрет з голови.