ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНОЮ (🇩🇪×🇺🇦)

XV

POV GERMANY

Після того як українка перестала обробляти та перевязувати мої рани.
Вона повела італійця до його кімнати.Але мені здавалося зовсім інше...Як ніби я для неї став ні ким...Як ніби мене і зовсім не існує...Що ми з нею навіть не бачилися ні разу у житті...
І...Це так больно?Так больно на душі.
З Італією Україна знайома лише пару днів а зі мною набагато більше.
Но відношене різне.Відношення її до мого друга набагато кращі хоча вони знайомі пару днів.А зі мною?Ми з нею уже як більше 2 тижнів пересікаємося.Навіть уладили наші стосунки...А який результат?Приїхав мій друг і ,що?Правильно завоював її довіру за пару днів тай ще брехньою.
Що я такий поганий та тиран.

Як мене це бісить.Чомусь про його батька я не розказав хоча він також не святий.Чому завжди коли приїжає Італія у мене у плані стосунках усе роюнується?Чому...Може я також хочу ту країну яка за мене переживала, турботилася та любила.Чому він думає ,що я не зможу забезпечити її?
Якщо я можу забезпечити її фінансово навіть ,її родину.Я би любив ту країну а вона мене.І у нас було би усе нормально.
Але через те ,що той хворий італієць наговорив Україні брехні та частини правди у нас з нею ніколи не будуть стосунки...

Якщо я не придумаю план який зможе переконати її у тому ,що я не настільки аж і поганий.Як на словах Італії.
І можливо у нас щось то і получиться?Можливо але точної відповіді я дати не можу.Усе залежить від плану та її відповіді.Тому хоч я і розбираюся у математиці, хімії, фізиці но нажаль ті предмети не допоможуть у цьому руслі.
Поки я лежав та роздумував про неї.
Почалися чиїсь кроки з другого поверга.Перше ,що мені у голову прийшло це притворитися сонним.Як ніби я сплю але при тому ,я буду усе чути.

Звуки кроків почали по тихеньку підходити.Але країна мовчала.Тому я не міг зрозуміти чи це Італія ,чи Україна.Але усе моє серце та надія надіялася ,що це буде українка.
Кроки потихеньку почали віддалятися але різко зупинилися.
Так це напевно був той італієць.
Мені стало якось не пособі бо він добре знав коли як так роблю і міг би відрізнити.
До одного момента я уже готів відкривати очі як тут.

  - Я не можу на це дивитися-🇺🇦.

Тихо промовив той голос на якого я так надіявся.У цю хвилину мені так сильно хотілося дуже видно усміхнутися.Але це би спортило моє маскування.
Україна по тихеньку почала підходити до мене і...Вона мене накрила якоюсь ковдрою.Нажаль я не міг це побачити через маскування.Але хотілося побачити знову її такі не вині очі та...Бажані очі.

Я відчув ,що комуністка присіла біля мене.Та ще я замітив ,що вона дивиться на мене.Мені було важко стримати румянець.Тому я легенько вкусив себе за щоку ,щоб ще і не посміхатися.Але це для мене було ще то випробування.Хоч я мало усміхаюся но біля неї ,я би до кінця своїх днів завжди усміхався.

  - Я не можу повірити у його слова...Він зараз не похожий на без жального тирана...Але може він і правий і ти правду такий...Цього я уже знати не зможу поки ти спиш...-🇺🇦.

Мені це не почулося "Без жальний тиран"?!Що бл#ть той кончений італієць наговорив її?!Що я син деявола чи ,що?!Так ситуація набагато критичніша ніж я думав.Але ще і не втаких бував.
Точно не треба сертидитися бо вона щось запідозрить.
Як тут не очікувано для мене вона прикладає свою ладонь до моєї щоки...Як і у той день.Тоді усе було нормально а зараз?Правильно наші стосунки тримаються на волоску.
Яку ми обоє тримаємо а Італіє переконує її у тому ,що я погань.

  - Знаєш Німеччина я тобі вірю...Но через сьогоднішнє моя довіра по тихеньку зникає до тебе-🇺🇦.

Проговорила вона та забрала руку з моєї щоки.Відкривши одне око я помітив ,що Україна вийшла з будівлі.Як мені би не хотілося за нею побігти та розказати їй усе але через сьогоднішнє це не получиться.
І нафіг я так на Італію погнав?Через те тепер довіра українки до мене погіршилася...А усі стосунки бодуються на довірі...Яку мені потрібно здобути блищим часом.Бо
часу набагато менше ніж я очікував.

Далі буде...