Клан Ювелірів

Розділ 50

POV Ілайя

Нас чекало справжнє випробування. Всі плани рухнули рівно в той момент, коли я побачила мертвою Катіну. Тепер, і так крихкий план розлетівся, як лопнула мильна кулька.

Але ми не здаємось. Кара не забирає воронів і не тікає. Вона тримає своє слово і йде до кінця, щоб врятувати мою сестру і цілий Всесвіт від лап Адама. Але яким чином ми це зробимо я не знаю, бо в дівчини все змінюється кожні тридцять секунд. В неї вже було три варіанти розвитку події, але всі вони просто смішні. Наскільки я знаю Єгора і воронів схопили. Тіті десь у камері. А ми єдині хто вивільнився, і то зараз дуже ризикуємо знову попастись комусь на очі.

-Як ми звільнимо Тіті? - запитала я, стараючись наздогнати дівчину, хоч вона і мала коротші ноги за мої, але для мене це був марафон. Все таки треба було бігати зранку, коли мене заставляла Северин. Відчуваю воно мені пригодилось би сьогодні.

-«Ми» звільнимо? - здивовано перепитала Кара. - Тіті і сама чудово справиться з цим завданням.

-Тобто? - не доходило до мене.

-Так і було заплановано. Щоб вас зловили.

-Що?! - прокричала я.

Мені це не подобається. Вони вирішили нас підставити? Ворони заключили угоду з Адамом і тепер вони здадуть нас з Єгором, а пірати вільно житимуть. Але навіщо тоді була ця всі розповідь Адама про батьківство?

Я хочу додому. Подалі від цих проблем. Бо просто те все не вкладається в мене в голові. Хоча я навіть тепер не знаю де мій дім.

-Нам потрібно було відволікти увагу Адама. Звичайно ми не так все планували. Увагу мали відвертати Єгор і Коул, але ви з Тіті також цим чудово впорались.

-Я нічого не розумію. - стогнала я позаду Кари. - То ви не збирались нас зрадити?

-Зрадити?! В тебе з головою все нормально? Чи це той газ, яким ти надихалась? Пам'ятаєш? Ми своїх не залишаємо! - вона посміхнулась. - А тепер нам потрібно пробратись на ще один рівень уверх.

-Ей, туди не можна! - Кара зупинилась і зацікавлено подивилась на мене. -Там багато охорони. Вони нас спалять.

Дівчина розвернулась і піднялась по сходах, не звернувши на моє попередження уваги. А я стояла, як мале дівчисько, яке погрожувало старшій сестрі, що все розповім мамі, якщо вона не візьме мене з собою гуляти.