Клан Ювелірів

Розділ 3

POV Ілайда

Усі знали GIRO - всесвітня організація міжсвітових подорожей. Головний штаб знаходиться в першому вимірі. І побувати там - честь для кожного летеля. За все своє життя я жодного разу не бувала там. Мало хто з дорослих там бував. Перший світ дуже закритий і потрібно кілька місяців чекати, щоб отримати дозвіл переходити через нору, а інколи навіть роки.

А якщо тебе направили у той світ, то ти уже особливий, і не дай Всесвіт, якщо ти здійсниш хоча б одну помилку. А якщо тобі дають завдання в перший вимір - ти вже кумир тисячі і всі вони хотіли би опинитися на твоєму місті.

Вони контролювали усі подорожі у Всесвіті, створюють мости і знають далеко наперед де не за планом він виникне і куди прямуватиме. І просто надіславши листа, ніхто не направить тобі міст, якщо ти звичайно не впливовий. І тому Регіна або божевільна, або дуже впливова. Хоча я могла погодитись і з тим і з тим.

Але мене хвилювало зовсім інше - звідки вона знає моє ім'я. Навіть якщо вона прочитала ініціали, то вгадати просто неможливо таке ім'я зустрічається раз на десять мільйонів.

З цих думок вивело падіння. Ну як завжди. Я не встигла встати на ноги, як успіхи в приземлення оцінила директриса Наноян.

- Картлін, коли ти вже навчишся приземлятися? Ось всю фізіономію зіпсувала. Хоча, що там псувати.

Що ж наша директриса ніколи не відзначалася великою любов'ю до своїх учнів. Я піднялася:

- І вам доброї ночі, пані Наноян.

- Ілайя, може тобі треба в медпункт? Виглядаєш ти не дуже бадьоро. - порадила пані Фоучук. 

Вона жила в академії,  але була дуже добра, справедлива. Хоча я знала її один маленький секрет.

Але вона подобалася всім тому, що легко відповідала на всі питання і допомагала усім.

- Ні, зі мною все в порядку, а це маленька подряпина.

- Ти впевнена? - не зупинялася вона.

- Так, пані.

- Добре. Іди в гуртожиток.

Я взяла свій рюкзак з поля, йдучи в корпус гуртожитку, я бачила як на полі почали з'являтись ті учні, які разом зі мною відправилися. Багатьом «пощастило» більше ніж мені: в Раяна Маклокі взагалі нога зламана. Нарешті хоч хтось закрив рота йому.