Клан Ювелірів

Розділ 24

POV Ілайя

Я взяла сьогодні вихідний,  щоб побути більше вдома і відпочити від щоденної рутини.  Так як всі ще були на роботі,  а Міласлав у школі я вирішила трішки побити байдики, тому я увесь день тим і займаюся,  що нічим.  Я прокинулася в полудень,  пішла у ванну і пробула там дві години,  приготувала собі поїсти і ось лежу у себе на ліжку і читаю книгу.

Коли до мене постукали, я здригнулася,  бо забула за весь день, що таке навіть можливо.  Але виявилося, що це був Міласлав.

- А що в нас сьогодні на вечерю? – до мене підійшов хлопець.

- Я не знаю. – сказала я, перегортаючи сторінку книжки.

- Як це « я не знаю»? – він ліг біля мене в ліжку.

- Просто я не знаю. – хлопець мене злив через те що не давав мені дочитати книжку.  Хоча,  більше через те, що порушив мій спокій.

- А що це таке?

Він тягнувся через мене до тумбочки,  де лежать запрошення,  які мені дав Єгор.

- Ей! То особисте. – я забрала в нього запрошення і відштовхнула його назад на ліжко.

- Що таємне повідомлення? Та я просто  подивлюся.

- Лас! Годі! – та він уже успів його вирвати з рук і, стоячи на ліжку, демонстративно почав читати. – Запрошення на закриту ювелірну виставку. Хто запросив?

- Лас, яка тобі різниця? – обурилася я і надула «губки».

- Значить це Єгор запросив? – це питання мене ще більше роздратувало.

- Лас! Чому ти до нього так ставишся? – я зразу зрозуміла про кого він,  тому постаралася вирвати запрошення,  але він зстрибнув з ліжка.

- Як так?- саркастично відповів він і подивився на мене.

Невже йому так подобається знущатися ще мене? 

- Гнобиш.- звинуватила я його,  але на нього це майже не подіяло.

- Я? Я його не гноблю. Я просто не хочу, щоб ти стала його іграшкою.

- Лас! Годі! Між нами нічого немає.  Насправді він дуже хороша людина. Він мене безліч разів рятував. – ледь не кричала я.

- Просто тримайся від нього подалі, бо потім буде дуже боляче. – він на хвилину задумався, чи мені так здалося, а потім продовжив: - То  чому він тобі дав два запрошення?