POV Северин
Я вирішила стати біля стіни, бо останні два танці були зайвими. Не вистачало дихання, а рана досі не зажила, інколи поколюючи, тому я старалася уникати швидких танців. Та я й не могла розслабитися, бо постійно дивилася за Адою - навіть якщо за нею буде стежити Єгор, Деніел і вся родина Демаре вона в будь-якому випадку потрапить у якусь сутичку.
-А що це ти байдикуєш?
Я не очікувала, що хтось до мене заговорить і ледь не подавилася шампанським. За колоною стояв Деніел, обпершись на неї та склавши руки на грудях. Його не звично було бачити в білій сорочці, тому що він постійно ходить весь в чорному, але хоч це і був офіційний захід він не додумався одягнути краватку чи метелика. Його біляве волосся як завжди спадало на очі, а губи вигнулися в посмішці.
-Не можна підкрадатися до людей! Вони можуть з переляку померти. - грубо відповіла і надалі почала дивитися за залом.
Він посміхнувся і, підійшовши ближче, сперся об стіну біля мене настільки це було можливо, щоб не було дуже близько, але й не на великій відстані. Він ніби боявся доторкнутися.
-Добре, що ти не стала в два рази ширша. - він поправив запонки на руках, а я відразу зрозуміла про що він, згадавши ту ніч у лікарні, коли наїлася фаст-фуду, але "наїлася" то голосно сказано.
-По-перше це дуже грубо. А по-друге такої смачної картоплі я ще не їла, і як тільки мене звільнили з тієї «в'язниці» я пішла в зал. - я зробила ще один ковток шампанського.
Але краще б я не ходила туди, займатися повноцінно я не змогла, так як рана ще боліла і не зажила. Тоді в мене розійшлися шви і прийшлося знову їхати в лікарню, але добре, що мене не заставили залишитися. Та я б і не погодилася. Краще померти чим ще раз бути у лікарні.
-Дуже дивно, що ти називаєш лікарню - в'язницею. - він нахилив голову, щоб подивитися на мене.
-Там нудно. - він засміявся ледь помітно, але я це помітила, а потім знову відхилився до стіни, щоб оглянути залу ще раз в пошуках чогось підозрілого. Сьогодні всі чекали чогось підозрілого.
-А де це твій принц? Здається, його Макс звати? - я подивилася йому в очі, але там не було жодного натяку на щось - він просто поцікавився. Але це останнє чим він міг поцікавитися. Не хотілося говорити про Макса. Мені його дуже не вистачало. Уже цілий місяць він у відрядженні, я навіть не пам'ятаю де, але добре знаю, що зв'язок там дуже поганий, тому ми спілкуємося дуже мало.
YOU ARE READING
Клан Ювелірів
FantasyЯк відомо, Всесвіт поділяється на паралельні світи між якими є проходи - кротові нори. В кожному світі є двійники, але є ті в кого немає двійників - летелі. Саме вони можуть переходити нори без проблем і в будь-який момент можуть там залишитися. Ще...