Клан Ювелірів

Розділ 6

POV Ілайя

Ми їхали хвилин двадцять і зупинилися біля величезного будинку. Кілька гаражів, біля яких ми стали, показували, що в них не один автомобіль.

Ми попрямували в будинок, а він був величезний і розкішний. Мені це не подобалося, і тому я не сильно роздивлялася, краєм ока я побачила панорамні вікна на першому поверсі, якусь водойму за будинком, та щось схоже на сад. Северин побачила, що я не оцінила її будинок. Тому вона просто підняла голову та завела в кімнату для гостей, і вказала в душ.

Я пройшла у ванну тут була скляна душова кабіна, де уже ллялася вода, скло геть запотіло.

Гаряча вода стікала по мені, але я не відчувала, що мені гаряче. Лише деякі місця, де були подряпини, пощіпували, але я не звертала на них увагу, бо в мене були проблеми набагато більші. Я не могла повірити, що це сталося зі мною. Я застряла в цьому світі. Що мені робити? Немає де жити. Немає що їсти. Я до піратів не піду. Нізащо. Я ридала. Чи то просто вода стікала. Я нічого вже не розуміла. Я хотіла нарешті прокинутися і щоб це все було страшним сном. Та я розуміла, що це просто неможливо.

Кілька хвилин я просто стояла в кабінці і не наважувалася нічого зробити.

Тому я вирішила не тягнути з цим. Я зайшла в кімнату, де якраз була Северин.

- О! Я вчасно! Ось тобі одяг. Це мій не бійся.

Я взяла якийсь светр і легінси. Вона почекала поки я одягнуся, а потім сказала:

- Я тобі можу запропонувати дещо.

- Що? – безнадійно подивилася я на неї.

- Я тобі дам житло, їжу, одяг, а в обмін ти будеш працювати моєю помічницею.

Я мовчала.

- В твої обов'язки входить: будити мене зранку, допомагати збиратися, прибирати в моїй кімнаті, ходити зі мною на шопінг, завозити і забирати речі з хімчистки, записувати на прийом до стоматолога, перукаря, косметолога, допомагатимеш дівчатам на кухні. Ти згодна?

Я хотіла відмовитися, адже я не звикла бути на побігеньках, але зрозуміла, що в мене немає іншого вибору.

- Так. – промовила я.

- Чудово. Ти не пошкодуєш. Тоді я тебе познайомлю з усіма.

Я взяла весь одяг в оберемок, і ми вийшли з кімнати і зайшли на кухню.

- Знайомся, це Соломія, - повненька жіночка років сорока п'яти посміхнулася мені. - наша кухарка. В неї золоті руки. Це Рита, - вона вказала на худеньку жіночку вдвічі молодшу.– наша прибиральниця.