Клан Ювелірів

Розділ 36

POV Ілайя

Геловін. Сьогодні Геловін. Єдине свято яке залишилося в мене з академії. Там ми майже нічого не святкували. Поняття Різдва не було, бо ми ж не сім'я. На день народження нам подавали найсмачніші вафлі на вечерю. А от Геловін. Це було щось неймовірне. Єдиний раз, коли нас відправляли в міста самих. В Наноян ми замовляли костюми і вона самостійно на всю ніч відправляла у інші виміри. Моїм найулюбленішим костюмом був костюм феї, який я одягала кожен рік до тринадцяти. Після того моїм костюмом був костюм мари.

Після того як ми поверталися в нас був конкурс - хто більше назбирав солодощів, лякаючи людей.  Найчастіше перемагали я і Катіна. Ми просто першу половину ночі лякали людей. А іншу, коли були стали старшими, гуляли по місту, ходили до нічного клубу, ходили на каруселі і в торгові центрі. Ми були звичайними дітьми. А тоді або відбирали в якихось недоростків солодощі або просто купували в магазині.

Після останніх подій в місті, єдине на що ми стали придатні - це прикрасити будинок. Тепер ми вже виходили з дому і сьогодні навіть ходили до університету. Новин від Єви не було. Все місто гуділо, кожен ріг і ліхтар був обклеєний її зображенням, що мене вже починало нудити від цього. Батьки надалі стараються від нас все приховати і навіть були згодні відправити нас на тиждень на море для відпочинку, але ми відмовилися. Не хочеться пропускати все найцікавіше.

Але краще б ми поїхали.

Я поставила останню могилку на газоні так, щоб всі пішоходи чи водії з дороги могли їх побачити. Подивилася на штучну павутинну, що вкривала наші ворота і десятки гарбузів перед ними, та тішилася собою. Для більшої епічності Сев хотіла заставила одягнути охоронців костюми мумій, але ті відмовилися, спираючись на дощ. Та я розуміла, що це лише відмовки, але стала на сторону бідних хлопців і вмовила її, що для дітлахів це буде занадто. Вони повинні мені тепер молитися, бо лише я знаю які ті костюми тісні.

Сьогодні і справді сильно дощило. За останні два дні сонячної погоди я й забула, що можливо така похмура. Тому нічого не залишалося, як піти в дім і закутатися в теплий плед перед каміном у вітальні з горнятком кави та книгою Агати Крісті «Вечірка на Геловін». З цими думками я направлялася в будинок прикрашений несправжніми кажанами і єдиними гарбузами, в яких світилася паща.