Клан Ювелірів

Розділ 38

POV Єгор

Про те, що Макс зрадник ніхто не міг повірити, проте Деніел здавався якимось не здивованим. Нам не було, де залишитися, тому дівчата поїхали додому до Демаре. Їх забрали до сімейного маєтку. Подалі звідси. Потрібно було їх берегти. Хоча стан Северин критичний. В одну ніч вона втратила батьків через свого бойфренда. Вона може не пережити і я мав би бути поряд з нею, але заради себе я залишився з піратами. Необхідно лише спіймати негідника через якого загинули батьки. І я це зроблю. Я також мав загинути цієї ночі, та я пішов з дівчатами. Цей йолоп підговорив охорону. Що ж він міг їм сказати або чим він зміг їх обдурити? Швидше за все охоронці навіть не розуміли у що їх втягнуло.

Стоячи на даху лікарні, я дивився за дорогою і чекав коли тут з'явиться Макс, який навіть не підозрює, що його тут чекає пастка. Коли я побачив його чорний автомобіль, подав знак Деніелу. Макс змінив автомобіль, останній раз в нього була марка «Bentley», а цього разу «Range Rover».

Я побіг до низу, це могло зайняти багато часу. Коли його затримають я маю стояти і дивитися йому в очі. В очі зраднику. Мій батько був завжди проти методів Демаре, але цього разу я сам запропонував йому полоскотати нерви. Буду надіятися, що він потратить достатньо часу на розмову з поліцейськими, щоб я встиг спуститися.

Я вийшов на вулицю, і Макс якраз припаркував авто на стоянці і йшов в лікарню. Побачивши мене, зробив розчароване лице, якби я не знав, що він це зробив, то б повірив цьому личику. У відповідь я, стиснувши зуби, зробив те саме.

-Де вона? – прохрипів вбивця.

Та я не зміг триматися в руках, злість охопила мене і стиснувши кулак вдарив його в обличчя, що той впав на землю і вдарився головою, але на його нещастя не втратив свідомості.

-Ти вбив їх! – крикнув я.

Я мав відвести його в морг і там показати, що він зробив. Але пішов не по плану. Це все мало бути в тихому місці, без свідків, без поліції та без камер. Відразу прибіг Деніел, Ноель та ще кілька поліцейських. Наших «поліцейських». Переодягнених піратів. Вони затаскали нас обох в автомобіль, під крики Макса «Я нічого не розумію» або «Я нікого не вбивав» та під крики наших «поліцейських» «Ми заберемо його у відділок, відсидить добу і обдумається»

Але звичайно ми не поїхали у відділок, ми поїхали в сторону лісу, в сторону Корту. Недалеко від нього є табір, де зосереджені основні сили Демаре і де просто живуть всі пірати, коли немає завдань в місті. Там ми проведемо допит цьому покидьку. Хоча я розумів нічого нового не дізнаємося і якщо він служить Адаму, то в нього немає слабких місць. Адам викорінив їх. Йому не потрібні солдати з слабинкою.