Клан Ювелірів

Розділ 46

POV Ілайя

Повернулися ми дуже швидко, і коли зайшли у вітальню, Алія стояла посеред кімнати, а Даніел нервово ходив по колу, наче професор Дамблдор. Я його розумію, я б також так робила, якби мені не було чим зайнятися. Представляю, що буде з ним, коли підемо, а він залишиться тут і не зможе виправити свою помилку. Я не судила його, бо прекрасно розуміла, що це мало би так статися. І ніхто б не врятував її від Адама. Навіть якби тут були пірати всіх дванадцяти вимірах.

-Чому ви так довго? Ви знайшли реліквію? - в один голос проговорили Демаре, коли побачили нас.

Я легенько підняла вгору реліквію, що так і не зігрілася в моїх руках. До того ж моя рука змерзла - одна з характеристик реліквій.

-Не все втрачено! Я домовилася з Тіті і вона чекатиме тебе по ту сторону, - протарахкотіла дівчина. - Вам потрібно переодягнутися в зручніший одяг. - натякнула вона мені і показала на диван, де лежав її одяг.

Взагалі це все мені нагадувало навчання в академії і те, як я збиралася на практику, але з тих пір витекло багато води.

Я дивилася на себе в дзеркалі - в повністю піратському одязі. Все що зараз відбувалося нагадувало ті чудові часи.

Останнім штрихом був той самий медальйон К.І.А., який я давненько не вдягала, бо не бачила потреби, але тепер саме він є моїм амулетом, наче символ того, що нас з сестрою не розлучити і ми завжди знайдемо один одного. Але цього року навіть я не була впевнена в цьому. Я старалася ці думки заховати глибоко в душі.

-Адо, вам вже варто вирушати! - в кімнаті появився Деніел.

Виглядав він, м'яко кажучи «не дуже». Він звинувачує себе в усьому, що сталося, а тепер навіть не зможе це все виправити. Я надто переймалася більш важливим питанням «Як врятувати сестру?» Я навіть на секунду не задумувалася над тим чи рятувати її. Попри те, що вона мені сказала.

Я легенько кивнула і направилася до столику, де взяла свій телефон і направилася до виходу. Деніел чимчикував за мною, але в дверях я раптово зупинилася, а хлопець, не очікуючи цього, врізався в мене.

-Що таке? - не розуміючи, запитав Деніел.

-Перед тим як піти на такий ризик... Я просто не впевнена чи хтось з нас повернеться...

-Адо..

-Просто хочу запитати.. Як ти вижив?

-Що-о?! - хлопець подивився на мене круглими очима і старався побачити логіку в моїх словах.