Розділ 21

572 51 1
                                    

POV Ілайя

Я усю ніч погано спала, тільки-но я закривала очі – бачила його перед собою. Як його руки мене торкалися, в мене все тіло тремтіло вночі. І тільки під ранок я нормально спала. Дощ за вікном трішки затихав.

Я почула на собі подих свіжого повітря і не звернула уваги, мабуть, вікно відчинене. Знову подих повітря. Я не звернула уваги знову. Ще раз – уже втретє. Я відкрила очі – і виявилось біля мене лежав Єгор.

- Що ти робиш? – запитала я його, відсунувшись на кілька міліметрів від нього.

- Стараюсь тебе розбудити. – проігнорував він те, що я зробила.

- Що ж це в тебе вийшло. – я лягла на спину і дивилася на стелю.

- Ти в ночі тремтіла – я не знав, що робити. В таких випадках людей обіймають. А я всю ніч боявся до тебе випадково торкнутися.

Я подивилася на нього і почала розглядати кожну клітинку його лиця. Він також це робив. Його милі блакитні очі, у Сев були карі, а в нього блакитні. Потім поглянула на ніжну і гладеньку шкіру, рівний ніс, та густі брови, він за ними не доглядав, але вони в нього мали ідеальну форму стріли, і кожна дівчина йому б позаздрила. Далі глянула на губи... Так стоп! Ілайя, здається ти закохуєшся. Зупинись.

- То чому ти хотів мене розбудити? – я знову подивилася на стелю.

- Скоро вже обід і потрібно збиратися додому. – я глибоко видихнула.

Я встала з ліжка і попрямувала, до балкону босими ногами. Холодна плитка ніби обпікала внутрішню частину стопи.

- Ти куди? – він підвів голову.

- До себе! Потрібно почистити зуби, переодягнутися, скласти речі.

Він нічого не сказав, тому я пішла до себе. Коли я зайшла в кімнату зразу побачила, що ліжко заправлене. Мабуть, Сев ще вчора. Я ледь справлялася з тремтінням, що мене охопило. Пройшовши повз ліжко, пішла у ванну кімнату і прийнявши всі процедури,  одягнулася в джинси і світер, а потім почала складати речі. Вони мені ледь вмістилися в рюкзак, а я приставляю як зараз Сев складати свої без моєї допомоги.

Я взяла рюкзак і вирішила спуститися на кухню можливо там є ще щось їстівне. Настрій був в мене жахливий. Я не хотіла бачити нікого. Але на кухні була Сев.

- Привіт! – вона посміхнулася. - Як спала?

- Жахливо! – вона мені подала філіжанку кави. – Дякую.

Клан ЮвелірівWhere stories live. Discover now