Розділ 4

1K 71 3
                                    

POV Ілайя

- Що це таке? – запитала Катіна, прочитавши вирізку з газети.

- Те саме я хотіла запитати тебе. Як ти думаєш це правда? – спитала я її.

- Чесно кажучи, не знаю. Схоже на брехню, але і на правду також. - вона розвернула листок і її очі округлилися в букву «о». - Я знаю хто нам допоможе.– сказала вона і показала мені на кінець статті, де було написано автора, це Фоучук У. Б. – Ідемо.

Ми вийшли з гуртожитку і попрямували до кабінету пані Фоучук. Ми постукали раз – ніхто не відповів. Постукали ще раз – тиша. Я не втрималася і відкрила двері до кабінету.

Кабінет був дуже добре освітлений, усі парти стояли біля стіни, утворивши коридор, від дверей до викладацького стола. На столі було багато паперів і книг. Але пані Фоучук тут не було.

- Може вона в себе? – запитала я.

- Можливо. Пішли.

Ми повернулися до гуртожитку, але не піднялися на четвертий поверх, а пішли прямо. Цим коридором ми з Катіною часто ходили, коли заробляли покарання. А їх ми заробляли кожен день.

І якщо ми ходили до пані Фоучук, то нічого страшного ми не зробили. Вона нас призначить черговими, заставить прибирати в бібліотеці, або щось типу цього, але якщо  пані Наноян запрошувала нас на сьому годину вечора «на чай», то нічим хорошим це не закінчувалося. Це означало, що ми цього разу перебільшили з розвагами і що якнайменше тиждень, не зможемо ходити. Бо в нашої директриси покарання ще не досягли сучасності і залишилися в дев'ятнадцятому столітті.

Коли ми підійшли до кімнати номер сто дванадцять, я трішки завагалася, але Катіна вже встигла постукати. 

- Хто там? – почули ми голос пані Фоучук.

- Це Катіна та Ада. – почала я.

- Ми хотіли задати вам кілька питань.

Вона відкрила двері:

- То заходьте. Сідайте. – вона вказала на диван.

Ми пройшли і сіли на цей знайомий диван на якому я сиділа вже так багато раз. Я вже не роздивлялася на красу цієї кімнати, бо знала тут уже все. Вона в пані Фоучук була набагато комфортнішою, ніж наша. Мабуть, тому що Фоучук тут живе сама, у неї немає сім'ї і дітей, і власного будинку немає, тому вона може мати можливість купувати дизайнерські меблі і одяг.

Клан ЮвелірівWhere stories live. Discover now