Клан Ювелірів

Розділ 47

Допитуватися я не буду. Якщо виживу сьогодні, то спитаю Алію. Як же їй дістанеться, коли повернеться Ноель та Івет. Це звичайно не найкращий спосіб провчити дорослих, але вони повинні нам довіряти.

-А тепер я тебе запитаю.- Тіті продовжила йти, але її голос став напружений. – Ти йдеш рятувати сестру, а що ти будеш робити, коли побачиш Адама?

Я зупинилася. Я про це не думала. Якщо Адама відпустити, то через якийсь період він повернеться і закінчить те, що почав. Але моя рука не підніметься на нього. Ні на кого. Навіть на нього.

-Так, я і думала. – я зрушилася з місця. – Запам'ятай, ти рятуєш сестру, а я Всесвіт.

-Різниця невелика.

-Ні, велика. Бо ти хочеш врятувати сестру і укладеш будь-яку угоду, щоб врятувати Северин. Я ж навпаки – укладу будь-яку угоду, щоб Наднова була знищена.

-Ти будеш укладати з ним угоду?! – почала переживати я, щоб вони не зрадили нас.

-Ні. Я просто його вб'ю. І якщо ти станеш у мене на дорозі, то така ж доля чекатиме тебе.

Ці слова мене не здивували. Тим часом ми вже обійшли гору і я відчула якусь прохолоду, а потім почула шум – десь тут була вода. Не просто вода – водопад. Не високий, але досить шумний. Тут була скеля і багато каміння, яке було слизьке і вкрите якоюсь зеленою рослинкою. Тіті повела мене кудись збоку скелі по тих камінчиках

-Чому ти так хочеш врятувати Всесвіт? – крикнула я її, наперекір шуму.

-Тому, я одна з тих недоумків, що тут живе! – прокричала дівчина.

Тим часом ми все ближче підходило до потоку води і кілька разів я ледь не впала. І все ж я піднімалася все вище і вище, і ми вже навіть були з метр над рівнем води. Куди вона мене веде? Здається, на вірну смерть. На секунду я закрила очі – не хотілося б впасти і розбитися об каміння.

Вдих. Видих.

Вода спадала прямо над головою, не зачіпаючи мене. Я кинула погляд на Тіті. А її немає. Внизу теж нічого не видно. Де вона ділася? Невже все таки розбилася?

Хтось схопив мене за руку і потягнув до себе, і я подумки згадала всі молитви, що існували в цілому Всесвіті. Але уже відчула під собою землю, тверду і суху землю. Відкривши очі, перед собою я не побачили нічого крім фігури Тіті.