Був холодний похмурий день. До речі 1 вересня.
Уляна збиралася в школу. Вона вже одягнулася і до виходу залишалося тільки 16 хвилин. Вона вирішила попити матчі. Тут з кухні почулося раптове "ФАААК". Уля хотіла насипати матчі в філіжанку і над нею здійснялася зелена хмара. Її біла сукня вкрилася зеленим пилом.
POV Уляна:
"Бляя. Я придбала цю сукню спеціально для цього дня."
End POV.
Уляна поглянула на годинник і вжахнулася. Її автобус відходив за 4 хвилини! Вона залишила розсипаний порошок на столі і, неперевдягнувшись, вибігла з дому.
Вона добігла до автобуса на останній секунді. Двері вже зачинялися, але в останній момент хлопець азіацької зовнішності просунув свою руку поміж дверей. Уля забігла в автобус. Віддихавшись вона сказала "Дякую". Хлопець засоромився і відповів "будь ласка"
POV Уля:
"Стоп. Це ж Польша. Ну нахєр"
End POV.
Вони засміялися і сіли поряд. Тоді хлопець азіацької зовнішності сказав:
- А я тебе знаю. Ми з однієї школи. Я Тимофій з А класу.
- Цікавенько, - відповіла Уля.
- А що це в тебе таке зелене?, - запитав Тимофій, ніжно торкаючись до сукні дівчини.
Уля з переляку відсунулася і відповіла:
-Це..матча
Тимофій зробив вигляд що зрозумів що це таке, видавши невпевнене «Аааа».
Вони вийшли на своїй зупинці і, продовжуючи беззмістовну розмову, зайшли на територію школи.
Уля відразу почала шукати очами Кирила. І знайшла. Вони зустрілися поглядами. В середині все перевернулося.
Тут вона помітила що її «супутник» кудись іде. Він ішов в сторону Кирила.
«Тільки не це», подумала Уля, але у неї не залишилося вибору і вона пійла за ним.
- Що це в тебе таке на сукні, пліснява?, - різко запитав Кирил.
Уляна знову здригнулася. Вона тільки но відкрила рот, щоб відповісти, але Тимофій був першим.
-Це матча, - з розумним виглядом пояснив Тимофій.
-Ну добре, хлопці. Я бачу у вас зав'язується діалог, я напевно піду, - натягуючи посмішку сказала Уля і побігла шукати туалет. Їй було потрібно зібратися з думками. Школа була нова і пошуки зайняли деякий час.
Нарешті вона знайшла вбиральню і забігла в середину. Дівчина поглянула на себе в дзеркало.
- Чому я так на нього реагую? Він мені більше не подобається! Він справжній довбайоб і зламає мені життя! Я дурна!, - Уля майже кричала. На її очах з'являлися сльози.
Тут різко почувся грязкіт дверей. У відображені дзеркала Уля побачила свою подругу - Кристину. Вона щойно вийшла з кабінки туалету, і, як виявилося, чула весь монолог Улі.
-Що знову сталося? - запитала Кріс.
-Нічого. Все ок. Пішли, а то запізнимось. - швидко відповіла Уля і буквально вибігла з вбиральні.
Дівчата зайшли в клас і сіли за парту. Вони щось бурно обговорювали і навіть не помітили, як почався урок.
Але тут вони обернулися на гучне зауваження в свою сторону.
«Мені це вже набридло. Розсідайтесь. Уляна , сідай на вільне місце біля Кирила! Нічого не знаю!» - сказала класна керівничка.
Уляна зрозуміла що пиздецю вже не уникнути і слухняно пересіла.
- Ну що, як літо?, - відразу запитав Кирил.
«Взагалі заїбись. Весь час вселяла собі думку, що мені похуй на тебе, але виявилось що марно» - подумала Уля. Але відповіла простим «Нормально». І почала уважно слухати вчительку, нотуючи найважливіші деталі майбутньої поїздки до Варшави.
Урок пройшов непомітно. Пролунав дзвоник. Уляна почала ліниво складати речі до свого шопперу. Раптом на весь клас пролунав гімн Радянского Союзу. Це був телефон Кирила. Уляна тільки закінчила сміятися з геніального рінґтону, як тут її спектр емоцій різко змінився.
Кирил взяв слухавку і відповів:
- Так, кохана.
«У НЬОГО Є ДІВЧИНА», - всю дорогу додому лунало в голові Уляни. Вона забігла в квартиру і її зустріла мама.
- Ти знову залишила срач на кухні. Ти не цінуєш мою працю. Мені це все прибирати. Ти така безвідповідальна. Мені не приємно. Я розчарована, - почала відчитувати дівчину мама.
Уляна вислухала усі нарікання і відразу пішла в душ. Їй знову потрібно було розкласти всі думки по поличкам.
«У нього є дівчина» - Уля не могла думати ні про що інше
Але вона змусила себе вийти з ванної кімнати і з депресії і почала збирати речі у поїздку. Виїзджати требу було о 5 ранку.
На подив Уля заснула доволі швидко. Хоча, якщо згадати кількість випитого ввечері вина, це вже не здавалося дивним. Хай би там як, але дівчина впала в сон.
