Уля сиділа в автобусі і їхала додому.
POV Уляна:
І що це було? Це взагалі було в реальності чи це мій мозок таке видав на підґрунті стресу? Та й з вином вже напевно треба закінчувати, це вже алкоголізм якійсь.
Добре, зупинимося на тому що це реальність. Що це взагалі означає ... для мене .... для нас?
End POV
Від думки про ефемерне «ми» на Уляниному обличчі мимоволі з'явилася посмішка, але робити якісь конкретні висновки дівчина боялася.
Думки Уляни перервала вібрація. Дівчина почала нишпорити в сумці і нарешті знайшла телефон. Дзвонив невідомий номер. Уля попри все боялася брати незнайомі номери, тому скинула і продовжила слухати музику.
*В будинку мафії на пару хвилин раніше*
Алекс повернувся до головного корпусу будинку і попрямував до кабінету свого батька.
- Я зробив все як ти казав, - невпевнено промовив хлопець, звертаючись до батька.
- Молодець, синку, можливо щось з тебе і буде. Давай телефон отої твоєі Христини, покладу до шухляди.
- Кристини...
- Байдуже, телефон давай.
- Емм, я його їй залишив.
- Ти здурів!? Вона ж запросто може локацію подивитися і покликати когось. А у нас тут не дитячий садок і не санаторій. З ким вона хоча б розмовляла?
- Я не чув...
- Господи, дурне дитя, все після тебе перероблювати.
Сергій попрямував до Кристини. Він обережно постукав в двері її тимчасової кімнати.
Кріс здивувалася та відкрила двері. Десь в глибині душі вона сподівалася побачити Богдана, чи хоча б Алекса, але точно не його батька.
- Здрастуууйте.., - невпевнено промовила дівчина.
- Доброго вечора, як ви себе почуваєте?
Звертання на «ви» різало Кристині вухо. Сергій з усіх сил намагався справити враження інтелігентного, вихованого чоловіка, тому був з нею аж занадто ввічливий.
Дівчина відповіла;
- Все нормально. Дякую
- Мені попри все важливо щоб ваше перебування тут було якумога комфортніше, а в своїх підлеглих я, будучи щирим, сумніваюся. Тому давайте я дам вам свій номер, і ви, якщо будуть якісь незручності, будете дзвонити відразу мені.
- Добре, я записую.
-Давайте я краще сам наберу, якщо ви не проти, - відказав Сергій і, не дочекавшись відповіді, вирвав телефон у Кріс з рук.
Перед тим як записати свій номер, він подивився до історії викликів і переписав останній номер, по якому дзвонила Кристина, вдаваючи, що звіряє свій номер. Потім він все ж таки дав дівчині свій номер, щоб не викликати підозр і, попрощавшись, вийшов із кімнати.
Повернувшись до свого кабінету, Сергій подзвонив на здобутий номер.
POV Сергій:
«Ти бач яке дівчисько, скидає. Добре, у мене зараз нема на це часу.»
End POV
Чоловік відклав цю справу на потім, а сам став займатися якимись важливими мафіозними справами. Через деякий час він спробував знову.
*вдома у Уляни*
Уля зайшла в свою квартиру. На щастя, вдома нікого не було. Дівчина відразу ж роздягнулася і пірнула в душ. У неї було багато роздумів, та й після такого дня помитися б не завадило.
Уля лежала в ванні, поклавши телефон на поличку поруч. Так як з вином дівчина вирішила покінчити, вона взяла з собою невинну чашку карпацього чаю.
Раптом телефон знову задзвонив. Той самий невідомий номер. Уля скинула. Дзвінок пролунав ще раз. Дівчина зрозуміла, що так просто від неї не відчепляться і, все таки підняла слухавку.
- Доброго дня, Уляно, - промовив серйозний чоловічий голос.
-Д..доброго, а хто це?
- Це зараз не важливо, і взагалі не раджу задавати зайвих запитань. Справа в тому, що ви знаєте забагато, але ми можемо домовитися. Вам треба буде під'їхати за вказаною в СМС адресою. Деталі завдання теж будуть в повідомленні.
- Не буду я нікуди їхати! Ви якійсь маніяк чи ще щось. Я дзвонитиму до поліції.
-Ні. В моїх руках доля вашоі подруги, Христини Гусевої. І в такому разі, не очікуйте на позитивний хід ситуації. Тому раджу бути слухняною і слідувати моїм завданням. До побачення. Чекайте на моє повідомлення.
Уля охуїла.
