Коли ти будеш моя? [РЕДАГУЄТЬСЯ]

💫71💫

❤️♥️🧡💛💚💙💜🖤❤️♥️🧡💛💚💙💜🖤
Зараз я постаралась і нарешті це сталось! Я виставила главу не дуже й швидко, але й не довго довелося вам чекати! Ну порівняно із попередньою главою. Чи все ж довго? Незнаю. Тому з вас коментарі та зірочки, як на цю главу так і на попередні! Бо я заслужила!
🖤💙💜🧡💛💙♥️❤️🖤💜💙💚💛🧡♥️❤️ А ще оголошення!Кількість глав може буде зменшено, оскільки в одних по 1000 слів, а в інших по 4000 ! Слідкуйте просто за оновленнями.
Як ви прочитали цю книгу за два дня- три чи навіть чотири? Це ж нереально! Як?
💙💚💛🧡❤️💙🖤♥️💜♥️🖤💙💛🧡❤️💚

- Да, чооорт! - крикнула Мінсон. - Ну і якого фіга?- шофер мовчав.
- Зупини машину! Куди ми їдемо? Ти взагалі,що тут робиш? Грошей не вистачає? І ти вирішив таксистом бути?- одні запитання, а відповіді на них не було.
- Майже приїхали.
- Куди? Ти везеш мене в ліс? Щоб відразу закопати мій труп?
- Якщо так можна, то я зробив би це не задумуючись!
- Схоже в мене прекрасні перспективи! Ну і довго ще?

Ірестій мовчав і невдовзі зупинився на узбіччі.
- Пересядь на перед.
- А більше нічого? - він мовчав,- Тут двері закриті, як я вийду, щоб пересісти?- двері розблокував і Мінсон вийшла, оглянувши довкола все. Ірестій вирушив далі.
- Ти викрав цю машину?- Ірестій за кермом був зосереджений і відповідав тільки на ті питання на які сам хотів.
- Куди далі їдемо? Так і будеш мовчати? Чудово! І я не скажу ні слова більше.
- Як твоя рука?- запитав він, але дівчина мовчала. - Ладно відповідь на відповідь,- крізь зуби сказав він, стискаючи кермо.
- Через місяць знімуть цей чортовий гіпс. Вони наклеїли поверх червону пов'язку. Червону! Я хотіла синю! Я ще й наголошувала перед тим, що СИНЮ, а вони взяли червону! І як це розуміти? Жах!- вона емоційно розповідала, а Ірестій дивився на дорогу і намагався приглушити свій сміх і стримував посмішку.
- А операція, як пройшла?
- Нормально, а що мала інакше пройти?
- Незнаю, мене ж там не було. Всі були, а мене не було.
- Ір, чого ти починаєш? От хто був? Нікого й не було, крім рідних. Решту я теж вигнала по домівках, навіщо їм в лікарні було сидіти?
- А "крім рідних" це ти кого маєш на увазі? Своїх батьків та Рудольфа?
- Ні. Тільки своїх батьків, я не винна, що він не послухав і все одно залишився чекати на операцію!
- Значить я винен,що пішов?
- Ір до чого тут ти? Чого ти перекручуєш мої слова?
- Я лише слухаю.
- Ти не слухаєш, а як завжди робиш висновки не знаючи ВСІЄЇ ситуації !
- А мені не потрібно, вистачить того, що я знаю.
- Ну й чудово!
- Чудово!