Коли ти будеш моя? [РЕДАГУЄТЬСЯ]

💫68💫

Лю💜💜💜
🐱👑🐱
Це продовження , як бонус для вас😍😇Дякую за вашу активність і за те, що продовжуєте читати і сподіваюсь , захоплюватись книгою😱 не дивлячись на те,що автор свиня🐷🐷 і так рідко випускає нові глави🐩🐇🐰🐰🐋

—Народ я вас всіх зібрала тут, щоб повеселитись , а не розгромити мою кухню!- кричала Віта до всіх.
— У всьому вина Анастейша,- говорила Кейт, —Віта заспокой свою колишню!
—Я не колишня її ! Я просто вже не її однокласниця, зате я нині її подруга, тому я теперишня! - доказувала Анастейша.
—Досить! Ви що робите? Вам зайнятись немає чим, як сперечатись хто кому являється?- Віта,проте її не слухали дівчата, все ж погана була ідея зробити вечірку в честь вдалого збору коштів на поїздку , запросивши на неї однокласниць і подруг з попередньої і нинішньої школи. Але вже нічого не зробиш, бо пізно Віта це осознала.
—Віта тут потібно ще залити випивки, -крізь музику намагався мені щось пояснити Дерек.
— Серйозно? Я цим маю займатись? Дерек не дратуй мене!
—Ладно- ладно сам все зроблю.
—Молодець!
На вечірці було більше народу ніж Віта запрошувала, набагато більше! Її бісило це, поки вона не сказала собі,що їй просто треба повеселитись.
—Точно! Чому б і ні? Це ж моя вечірка!- крикнула Віта сама до себе і почала ковбаситись в натовпі. Вона виділялась своїми танцями, але скоріш вона виступала ,  прикладом для тусовки, як насправді треба запалювати. Двері постукали , про це повідомили хазяйку і Віта знову пішла відкривати, незрозуміло чому! Бо могли б ж просто увійти і все, значить це були гості, яких не запрошено.
—Чого вам?
—Доставка спиртного.
—Океееей,-для неї це був нежданчик.—Туди ставте чи туди! Куди хочте, хочаааа... Нарооооод!- крикнула Віта, і дехто навіть звернув увагу,—Розбирайте!
—Ооооооо!!
—Мені потрібні документи хоча б одного повнолітнього і кошти.
—Ааа, ща жди,- промямлила уже не зовсім твереза Віта. Вона почала шукати в своїй кімнаті щось в шухляді і найшовши це вийшла, через секунду зайшла назад бо забула гроші і знову вийшла.
—Ось.
—Тобі 19?- запитав продавець чи розвощик спиртного.
— А ти хочеш, щоб я доказала це?
—Хмм, окей.
—Гроші ось, ще щось?
—Все добре.
—Пака ... Чи ти хочеш залишитись?
—Та ні, дякую.
—Заходь! В нас весело і є безліч дівчат, які скоро полізуть у басейн, поняв натяк?
— Та ні...
—Я бачу, що ти хооочеш,- Віта взяла його за руку і запихнула всередину, потім закрила двері і відпустила його в самостійне плавання по будинку, а сама пішла до Кейт, яка танцювала на столі.— Я хочу до тебе!
—Залазь тільки після того, як зі мною вип'єш!- вони кричали один до одного, бо музика глушила їхні слова.
—Взагалі не проблема!
Вечірка була що треба, а ось хто після неї мав би прибирати, ось це питання! Віта все ж продумала це питання і завовила на завтра клінік-компанію, бо сама буде не в стані прибрати і це тооочно.
—Віт! Віт, там прийшли якісь хлопці, кажуть, що тебе знають і хочуть зайти.
—Лааадно, ща підійду.
—Пацани провалюйте! І так народу багато, тісно, а тут ще й ви! Можете валити!
—Якщо тобі тісно то можеш сам валити Патрік, а тут я буду вирішувати,- нарешті підійшла Вітадо входу.
— Ти їх знаєш?
— Да , це ж сам Скот! Яким вітром тебе занесло сюди? - це був Вовк з 9 школи, де Віта познайомилась з ним, коли була на олімпіаді у них в школі.
—Ми тут з пацанами були неподалік, почули, що сама Мінсон влаштувала вечірку, ось вирішили залетіти. Взяли з собою все, що треба,- він показав на ящик якоїсь рідини.
—Ну так залітайте. Все одно зараз частина перейшла до басейну на задній двір, місця тоочно витачає.
—Океей, - Скот і ще 3 пацани зайшли, а Віта подивилась на Патріка.
—Хочеш закурити?- запитав він.
—Хочу, але думаю, що мені стане гірше, шото мене рознесло,- сперлась вона на його плече.
— Щось ти не розрахувала свою дозу.
—А ти не пив?
—Ні.
—Ну ти попааав! Значить будеш таксистом, розвозитимеш п'яних,- вона дістала із кармана ключі і дала йому.
— Наскільки п'яних?
— На три рюмки більше ніж випила я.
—Що? Ти дізнаєшся сам, коли побачиш свого клієнта.
—Та блін.
—Я заплачу, тільки не побий татину машину... Хочаааа, бий! Скажу, що це я він тільки радий буде, що я знову вожу машину.
—Може тебе теж вже пора відвезти додому? Бо я нічого не розумію, що ти говориш, хоч сам тверезий.
—Так я ж вдома! Куди ти хочеш мене відвезти?
—Я можу відвезти тебе,-їхню розмову перебив Рудольф,—Відійдемо?
—А ось цього чувака я не знаю, можеш його не впускати,- сказала Віта та почала сміятись.
—Дуже смішно, ходи сюди,- вони відійшли від будинку, що трусився.
—Чого приїхав?
— Хотів побачити ваші тихі і скромні посиденьки.
—І як тобі вони? Трішки звісно не так вийшло, але теж непогано,- Віта сміялась аж заходилась. Вона немогла стримати сміх та й не хотіла.
—Весело тобі да?- вона кивнула.—Мені треба йти, я на кілька секунд прийшов.
—Перевірив мене, щоб іти і створювати змови за моєю спиною?
—Звичайно, кожен день цим займаюсь.
—А хіба ні ? Ти ж хочеш скинути Скаженого Джо з пристолу Тролів, а я не так високо сиджу , але все одно прийдеться мені обертатись і шукати за спиною тебе з кинжалом в руці?
—Ти п'яна не розумієш, що говориш.
—Не бійся, мені пофіг і на Тролів і на твоїх ручних псів,шо ти називаєш Бунтарями. Мене це ніколи не цікавило! Іди готуй своє зілля проти злого короля Тролів, а я пішла до басейну. Юхууууу! - кричала Віта , а Рудольф підозріло дивився їй у слід. Навіть задумавшись, але через кілька секунд він вигнав ці думки з голови і пішов собі.