Коли ти будеш моя? [РЕДАГУЄТЬСЯ]

💫 Горе не приходить одне

В цій главі присутні мати,🔞🔞🔞 вибачаюсь 🙏🙏🙏і попереджаю))😱😱😱 Просто за допомогою нецензурної лексики краще виразити емоції😂 Ну це я так думаю😏 Приємного читання😻😻

Лікарня
—Моя голова! Ну супер! Просто клас!- я взялась за свою голову, а там пов'язка, мммм👌
Звичайна палата в лікарні, жахливий запах медичних препаратів і головна біль! Усе присутнє для щасливого життя. Біля мене жодної душі, я натиснула на кнопку виклику медсестри.

—Добрий день, з вами все гаразд, що не так? Покликати лікаря?- вбігає в палату перелякана дівчина, років 30.
—Все, все гаразд. Не треба лікаря, зі мною все добре. Вроді як..-задумалась я.
—Вас щось потрібно?
—Я хотіла б дізнатись, що це таке?- показала я на пов'язку.—І скільки часу я вже тут? Надворі вже темно!
—У вас було виснаження, прийде лікар і все вам пояснить. Батькі ваші на коридорі, увесь цей час були, поки ви спали.
—Покличите їх?
—Ні, лише з дозволу лікаря, а він зараз буде.
—Ну гаразд,- насторожилась я.

—Віта Мінсон!- зайшов суворий чоловік,—Як ви себе почуваєте?
Це був мій лікар, як виявляється в мене незначна травма голови, при падінні я десь вже умудрилась вдаритись. А ще я проспала увесь день👌 Ну це все стрес, і звичайно, безсона ніч в сльозах. Як мені це все надоїло. Лікар мене оглянув, мені змінили пов'язку і нарешті батьки могли зайти.

—Віто,- невпевнено зайшов тато, а згодом і мама, рішучо налаштована.—Ми запланували на завтра зустріч з твоїм особистим психотерапевтом. Він прийде, задасть кілька питань, проведе якісь тести чи щось в цьому роді і поки що все.
—Навіщо? Мам! Я не божевільна! Фак! Навіщо це?
—Ми ж тебе не в псіхушку пхаєм, це всього лиш лікар, який тебе просто проконсультує. До того ж ти в нього вже наглядалась,- тато.
—Донь, це ж для твого блага,- мама. —Повір,так треба, щоб ми нехвилювались , або ти була певна в тому чи іншому питанні..
—В питанні чи поїхав в мене дах чи нє? Що за брєд?
—Це не обговорюється,- тато.
—Я хочу побути сама.
—Звичайно, то ми тоді підемо, лікар говорив, що немає потреби тебе тут тримати, курс вітамінів вони вже прокапали тобі, тому завтра ми можемо забрати тебе додому. І туди ж приїде твій психотерапевт,- мама.
—Ага.

Пройшов тиждень.
—Віта,нарешті ти приперлась,да я знаю ти хворіла, але я безумно рада, що ти нарешті прийша в цю школу! Без тебе скучно.
—Ну прям таки! Анет пішли вже сядем за парту, я замахалась стояти,- вилізла я з обійм.
—Тут таке було! Ти не уявляєш, короче....і бла, бла бла бла... А він такий їй, "да як ти свієш", а вона така "да пішов ти! Ми розтаємся!" Потім взяла і пішла від нього, прикінь.
—Ага, це ж повний капец просто!- я тааак уважно її слухала.