Коли ти будеш моя? [РЕДАГУЄТЬСЯ]

53💫 Кінець це початок всього

І як дізнатись, що робить людина коли її поруч з тобою немає? Про що думає, коли стоїть біля тебе, чи правду говорить та людина? Чи можливо лукавить?

—Я готова, коли вона вже приїде? Ми маємо її чекати? В нас, що справ інших немає?- возмущалась я і стояла біля сходинок у короткому червоному платті.
—Вона зараз приїде, нехочеш перевдягнутись? Ти зустрічаєш свою бабусю, а не якусь чужу жінку,- вдавала спокій мама, але сама жахливо хвилювалась.
—Вона мені і є чужа, як я можу поводити себе нормально коли в будинку через неї хаос, навіщо увесь цей фальш? Чого ти так хвилюєшся? Елісон була в нас сто раз і кожен її приїзд це показуха.
—Віта!
—А що? Це ж правда! Хто її взагалі запрошує? Їй тут не раді.
—Віта, закрий вже свій рот і невздумай щось таке сказати при Елісон, зрозуміла?-тато.
—Ага, я знаю , як підлизуватись до людей, це в мене по крові передалось. А що не так? Мені можна говорити все, я ж божевільна!
—Віта!- в двері подзвонили. Ооо, нарешті, ось і сама Елісон. Цирк приїхав на три дні👌

—Елісон, ми вас чекаємо проходьте, -запросила мама.
—Припини лицемірити, я ж знаю, що це не так,- відразу видала вона та ніби й незамітила тата пройшла далі до мене.
—А де ваші валізи?- запитує батько.
—Вони в аеропорті, там щось наплутали і їх треба через півгодини забрати, я нестала чекати. Може ви з'їздите і заберете?- задала питання до батьків.
—Да, звичайно, ми митю,- мама почала вдівати верхні одяг і взяла авто тата, а він з нею збирався.
—А ви двоє поїдете?- мене кидаєте? Я просила прям щенячі очі зробила, щоб не лишали мене одну з нею.
—Непередивай сонце ми знайдемо чим зайнятися,- поплескала вона мене по щоці і посміхнулась. Ооо, цікаве життя почалось.
—Несумуйте,- вийшли батькі.

—Ну що ж розказуй, як живе моя улюблена внучка?- розмістилась на кріслі у вітальні Елісон.
—Єдина внучка!- виправила я.
—А ти день народження своє знов не святкуєш?- вдарила по відкритій рані.
—А ви вже, мадам, надумали розводитись зі своїм альфонсом? Бо пам'ять про Карла і обітницю ти не довго берегла.
—Ти хотіла щоб я в монастир пішла? І оплакувала цього старого блазня все життя? Ні дякую, я ще хочу пожити як нормальні люди. А ти непереодягнешся? Бо виглядаєш як проститутка, хоч і вищого класу.
—Це я для вас так одягнулась, хотіла виглядати за вашим рівнем,- поки я тримаю удар, але на довго ще мене вистачить? Пройшло лише дві хвилини, а я вже хочу вбити цю людину!!
—Переодягнись дитя, не потрібно зі мною сперечатись,- вона встала і взяла собі татове колекційне віскі. Ммм, поводить себе як вдома, ну що ж лаааадно.
—Думаю, я накладу вето на ваше, королево, - вклонилась я їй, —Прохання.
—Це не прохання, а наказ, якщо ж я королева. Хочу вечеряти з пристойними людьми, сподіваюсь твоя матір приготувала все що я люблю, ну хоча б могла замовити з ресторану.
—Непереживай, все буде на найвищому рівні,- перейшло я на *ти*.
—Ви надумали мене отруїти? Ні? Тоді я тоочно не хвилююсь.
—Як відомо, зміїний яд нешкідливий для самої змії.
—Яка ж ти люб'язна. Вип'єш зі мною? Неси бокал.
—Ні, дякую я відмовлюсь, нехочу випивати з такою людиною, як ти Елісон.
—Я теж рада перебувати з тобою в родиних зв'язках. Знаю тобі неприємно перебувати зі мною, але все ж потерпиш мою присутність, хоча б тиждень.
—Тиждень? Ти вирішила затриматись у вас?
—Да, а ти проти?
—Моє слово, щось вирішує?
—Звичайно,- люб'язно сказала вона.
—Тоді я проти.
—Ой, вибач, я помилилась. Твоє слово нічого не вирішує.- фаааааак! Ну впринципі, як завжди. Я міцно стиснула руку в кулак, стримуючись. Як тут не зірватись? Про що з цією людиною взагалі говорити, як Карл з нею жив? Звінок в двері, - ооо, дякую, хоча б на трішки відволічусь від цієї родички. Сподіваюсь це батьки, хоча мало ймовірно.