Коли ти будеш моя? [РЕДАГУЄТЬСЯ]

💫70💫

💙💛💚🧡🖤💜
Нарооод! Агов! Хутенько ставимо зірочки на цю главу і на попередню! Щоб я знала що хтось взагалі їх читає! Тому що вподобань мало, і як це розуміти???
💙💛💚🧡🖤💜

-Нічого мені не хочеш сказати?- увірвався Ірестій до кабінету свого батька.
-Заспокойся, спочатку! Що ти маєш на увазі?
-Ти дав 3 мільйони, Мінсон? Навіщо?
- В неї були проблеми, я допоміг. А якщо продовжиш в тому ж тоні, я припиню цю розмову. Чому ти не в школі? Тебе не відсторонили від навчання! Лише від секції-футболу.
- Мені пофіг .
- Хто б сумнівався, значить на цю дівчинку тобі НЕ пофіг?
- Це не стосується мого питання. Навіщо?
- Якщо дівчисько тобі не сказало, тоді я теж не буду. Це ж конфіденційна інформація.
- Ти мені не скажеш, батько?
-Батько? Давно я не чув цього слова. Це вартувало мені 3 мільйонів- ну що ж вже й не так дорого, для повернення мого сина. Адже так?
- Так ось чого ти хочеш. Спланував усе?
-Ні. Але якщо вже так виходить то чому б не скористатися?
- Ладно! Зробим тоді так,- Ірестій сів навпроти батька,- Ти не маєш більше жодних справ з Мінсон, а її борг тепер мій. Я поверну тобі все.
-Повернеш все працюючи і навчаючись у мене, я хочу мати справжнього спадкоємця, можливо ти в майбутньому і сам цього захочеш, а зараз ти будеш вже навчений всьому. Інакше ніяк. Мене влаштує тільки це, а не твої дрібні гроші- скоріш подачки від прибутку сауни, яку ти відновив. До речі , як так вийшло, що вона згоріла?
- Ми випадково. Це не так важливо. Моя третя умова і найважливіша! Ти зробиш все, щоб Мінсон не була в банді Тролів, хоче вона цього чи ні.
-Банда Тролів?
-Типу ти не знаєш? Я все сказав!
-Допустимо, що знаю. Тоді питання під ким вона ходить? Хто з Тролів захищає її? Адже важко буде зробити все, щоб вона пішла, якщо хтось могутній за нею стоїть.
-Може досить задавати питання? Відповідь на які ти й так знаєш!
- Ладно. Зроблю все, що в моїх силах.
- Бажано зробити це без шуму і розголосу.
- Я зрозумів. І ти тримай свою обіцянку.
- По руках!- Ірестій простягнув руку, але батько піднявся, поправив піджак і лише тоді йому потиснув у відповідь, коли і сам Ірестій піднявся. Вони заключили усний договір, але чи кожен з них дотримається цих пунктів? У них відрізнялись цілі цієї домовленості.

Ірестій пішов, а Руіз зателефонував на невідомий номер, у нього всі такі, адже він ділова людина настільки, що знає номери напам'ять.
- Він погодився.
- Я знала що так і буде.
- Можна було б інакше зробити. Тепер він знає про гроші. Але ж ти їх навіть не зняла. Вони досі на рахунку в тебе.
- Я знаю. Чекаю до останнього щоб їх взяти. Сподіваюсь, що вони мені не знадобляться.
- Вони на твоєму ж рахунку , зачекай но,- він вивів на екран дзвінок, сів та перевірив,- нічого ж не зміниться. Вони досі на рахунку. Ірестій не повинен змінити нашу угоду! Тому не варто з ним зараз сваритись.
-Я знаю. Скажите мені те, що я не знаю?
- Він розпитував навіщо тобі ці гроші.
- І ви сказали?
- Ні .
- Добре.
- Думаєш він змириться з таким ультиматумом?
- Думаю, що ні. Але в нього немає виходу. Можете не боятись, тепер він ваш точно. Я виконала все, що ви просили і знайшла того, хто знущався із нашого інформатика і при цьому підставив Ірестія. Його від завтра офіційно буде НЕ відсторонено від секцій чи дозвілля, чи чого там..
— Чудово .
—А тепер виключаюсь.