Все одно ти будеш мій

43

Поки я одягалася зранку після душу, у голові була лише одна думка: залишилося лише два дні, щоби віддати цей чортовий борг, а грошей, як кіт наплакав.
Поки я милася, то нагадалася про те, що у тата було декілька акцій на біржі, і він подарував їх мені. Якщо їх продати, то вийде дуже немаленька сума. Я взялася шукати папери на ці акції по всіх моїх шкатулках і тумбочках. Через декілька хвилин вони були у моїх руках. Вийшовши з кімнати, я направилася у кімнату Лії. Вона як раз прокинулася та застеляла ліжко.

Подруга помітила мене, але зразу відвела погляд, продовжуючи прибирати.

- Доброго ранку. - сказала спершу я, проте відповіді не почула.

Тоді я стала ближче до неї, хоча все одно дивилась їй у спину.

- Може заговориш, нарешті, до мене? - продовжила запитувати я, але знову почула від неї лише прискорене дихання.

- Я не хотіла кричати на тебе, Лі. Вибач. Я зірвалася, - промовила голосно та обійняла подругу з-за спини. - Пробач мені, будь ласка. Я ще ніколи не казала слова "пробач" так багато.

Постоявши ще деякий час мовчки, Лія зрештою відповіла:

- Добре, я пробачаю. Я знаю, що ти це не спеціально. Я теж була неправа... - відповіла вона й у відповідь обійняла мене.

- Нічого, все гаразд. Я мушу ще дещо сказати тобі. Ти знаєш, що Адам у лікарні? - запитала сумно я.

- Що? Як? - запитала шоковано Лія.

- Він вчора потрапив у аварію на машині Дейва, але відбувся у принципі легко. Я ще вчора дзвонила тобі попередити про це, але ти збивала, - відповіла і сіла на ліжко.

Через мить, сіла і Лія.

- Якби я тільки знала... З ним точно все добре?

- Його життю нічого не загрожує, - спокійно відповіла, а після цього побачила як по щоці Лії покотилася маленька сльоза.

Я легенько своїми пальчиками витерла її та обійняла Лію. Їй стало важко після того, що я їй сказала, адже розуміла про те, що вона відчуває щось до Адама, тому сказавши їй на вухо, підбадьорила:

- Все буде добре.

А вона легенько кивнула.

Я відсторонилася від обіймів, коли згадала за чим прийшла.

- Лія, я тут маю дещо, - показала їй важливі папери у своїх руках, - Це дуже важливі акції, які тато ще рік тому подарував мені. Якщо їх продати, то можна погасити більшу частину боргу.