Все одно ти будеш мій

11

POV Annika

Я розплющила очі. На годиннику 11 ранку. Чорт, я ж пропустила заняття в коледжі, чому мене ніхто не розбудив? Я потягнулася до телефону, і на екрані показувало шість пропущених дзвінків від Лії. Передзвоню їй пізніше, по суті у неї пара зараз.

Я почала згадувати, що відбулося вчора. Згадала нашу прогулянку з Дейвом, дзвінок батьків, мою різку зміну настрою, і як я ледь не зомліла. І все, далі нічого не пам'ятаю, все як в тумані...

Піднялася з ліжка, підійшла до дзеркала. На мене у відповідь дивилося якесь невідоме створіння - волосся розтріпане, макіяж розтертий по всьому обличчі, очі червоні від сліз. Я не могла дивитися на себе таку, тому пішла в душ.

Після душу, я відчула себе більш впевнено і свіжо. Висушивши волосся і одягнувшись, я спустилася вниз і побачила, як вся моя сім'я і наші гості снідають, і про щось мило говорять. Дейва з ними не було.

Вчасно я зайшла.

- Доброго ранку, - промовила я, сідаючи до них за стіл.

Всі поглянули на мене дуже здивовано.

- Доброго, - відповіли всі.

- Ані, дитинко, як ти себе почуваєш? - запитала мене місис Паркер, а я спантеличено подивилася на неї.

- Дякую, уже краще.

- Це добре, ми переживали за тебе, - полегшено видихнула вона.

Переживали?

Хоч і я не зрозуміла її надмірної доброти, я все одно всміхнулась їй у відповідь, і перевела погляд на маму.

- Мам, я вчора забула увімкнути будильник на телефоні. Чому ти мене не розбудила, якщо бачила, що я нікуди не збираюся?

- Ми з татом подумали і вирішили, щоби ти сьогодні через своє самопочуття, залишилась дома, - відповіла мама.

- А звідки ви знаєте, що мені вчора було погано? - здивовано запитала я.

- Нам подзвонив Дейв. Сказав, що коли ви прийшли з прогулянки, то вдома тобі стало погано. Ти ледь не втратила свідомість... - сказав батько.

Отже, Дейв подзвонив.

Я кивнула, підтверджуючи.

- Ясно... А де зараз він? - сухо запитала у батьків, але мені відповіла матір Дейва:

- Зараз має спуститися, - відповіла Емілі.

Чорт.

- Роберте, нам уже пора. Робота не чекає, - усміхнувшись, сказав мій батько містеру Паркеру.