25

6.6K 399 15
                                    

Я прокинулась від того, як хтось кинув у мене подушкою, але не звернула на це великої уваги й продовжила лежати у м'якому ліжку.

- Хей, Ані, вставай. Як так можна спати до обіду? - почула я голос Дейва.

Що? До обіду?!

Після того, як він це промовив, я різко встала і подивилася на екран телефону. 12:43! Чорт! А як же пари?

- Дейв, чому ти мене не розбудив? Я пропустила дві пари! - кричала я, підіймаючись з ліжка.

Я підійшла ближче і стала ззаду Дейва, який дивився на себе у дзеркало.

- І це замість доброго ранку? - сказав він, поправляючи на собі сорочку. - Я не хотів тебе будити - ти занадто солодко спала, тому вирішив зробити тобі ще один вихідний.

- Ти розумієш, що мені за це буде? Напевно батькам уже подзвонили й сказали, що мене немає. Мало того, що я не ночувала вдома - я ще й не з'явилася на заняттях. Вони вб'ють мене! - я подивилася на нього у дзеркалі й він відповів мені тим самим поглядом.

- Не вб'ють, у мене все під контролем.

- Тобто? - знизила бровами я.

- Я подзвонив до Лії та попросив, щоби вона подзвонила твоїм батькам, кажучи їм те, що ти ночувала сьогодні у неї. І до того, ти сидиш з нею й досі, тому що допомагаєш складати речі. Ось чому ти не пішла сьогодні у коледж. Твої батьки вагалися, але дозволили побути з Лією довше, - розповів Дейв і розвернувся до дзеркала спиною, а до мене обличчям. - Ти будеш щось їсти? Я замовлю нам їжу.

План непоганий, але невже Лія вже у курсі того, що зі мною вчора сталося?

- Буду, - кивнула, поцілувавши його у щоку на знак подяки й пішла у ванну.

Я почистила зубки, розчесала уже сухе волосся й одягла свої речі. Вийшла з ванної та направилась у вітальню, з якої линув смачний запах їжі. Шлунок неприємно забурчав. Я зайшла і побачила Дейва, який вже доїдав. Я сіла за маленький столик навпроти нього і теж почала їсти. Я поглянула на те, що робить Дейв. Він тим часом читав листи на своєму емейлі й зразу відповідав на них.

- До речі, ця мазь мені допомогла. Синяк менш помітний став, - заговорила я, чим привернула його увагу до себе.

- Я радий, що це допомогло, – усміхнувся він, і додав: - Доїдай і поїхали. Нам ще потрібно повернути ключ від номера на рецепцію.

Все одно ти будеш мійWhere stories live. Discover now