Все одно ти будеш мій

17

- Ей, Ані, що ти робиш? - сказав він і ліг біля мене на ліжко.

- Я взагалі-то намагаюся заснути, але ти мені заважаєш, - потягнулась я і сіла на ліжко.

- Заснути? Зараз? Тільки о шостій? Ти хоча б знаєш, що таке нічне життя у Вашингтоні? - Дейв здивовано подивився на мене.

- Так, знаю. Це гучні вечірки, алкогольні напої й найголовніший гість програми - поліція. Два дні тому ми це бачили на власні очі.

- Ма-а-а-йже, але це зовсім не те, про що я тобі говорю. О восьмій вечора чекаю тебе у дворі,- відповів хлопець і пішов до дверей.

- Що це значить? Ми кудись підемо?

Дейв усміхнувся.

- До тебе завжди так повільно доходить?

- Я серйозно. Ну розкажи-и-и, - продовжувала допитувати я.

- Побачиш все на власні очі, - підморгнувши промовив він і зачинив двері.

Вау, а це цікаво. Куди він збирається повести мене? Це буде просто зустріч, чи може побачення? А що вдягти? Джинси і легеньку куртку, чи плаття? Чорт!

Я дістала з полички просту вишневу сукню та лодочки на невеликому каблучку. Розчесала волосся, вклала його на плечах і причепила перші пасма шпилькою. Глянула на годинник - залишалося десять хвилин до восьмої. Я покрутилася перед дзеркалом і тихенько вийшла з кімнати, зійшовши вниз по сходах. Біля дверей я зіткнулася з татом. Чорт...

- Аніка, ти кудись ідеш? - подивився на мене тато здивованим поглядом.

- Ем, ні.. Тобто, так. Я вирішила прогулятися біля озера і подихати свіжим повітрям, скоро прийду, - почала вигадувати я.

- У такому вигляді погуляти біля озера? Ну, добре... До речі, тільки що бачив Дейва, і він сказав, що їде до якихось друзів, то я вже подумав, що ти, може, з ним. Хоча, неважливо... Коли ти повернешся?

Ох, потрібно якось завершувати цю розмову. Дейв чекає.

- Десь через годинку. Ще не знаю точно. Перекажи мамі, щоби не хвилювалася. Люблю тебе, - сказала я, поцілувавши тата.

Я взяла чорний плащ з шафи й швидко вийшла з дому, поки тато ще щось не сказав. Біля воріт стояла машина, а біля неї Дейв. Він одягнений у чорні штани, сіру футболку та чорну шкіряну куртку. Блін, я тепер пошкодувала про те, що одяглась так офіційно, бо сам Дейв одягнувся просто, але зі смаком. Хлопець побачив мене і широко розплющив очі. Він провів мене до болю знайомим поглядом. Тим самим поглядом, що і вперше, коли побачив мене. Я лагідно усміхнулася та підійшла до нього. Він досі не зводив з мене очей.