16

7.2K 372 8
                                    

Зранку мене підняв звук будильника. Пора в коледж.
Я вимкнула його, солодко потягнулася і пішла у душ.

Б-банальність.

Поки надягала на себе штани й сорочку, гримнули двері моєї кімнати, але я не звернула на це великої уваги. Защепивши останній ґудзик, я обернулася до ліжка і побачила на ньому Дейва, який тихо спостерігав за всіма моїми діями, усміхаючись кутиками губ.
Я підстрибнула від неочікуваності. Як багато він бачив, і взагалі, як посмів зайти без стуку?

- Добрий ранок, я не завадив? - сарказмом відповів він, зводячи бровою.

Ще й знущається!

- Як довго ти тут сидиш? - строго запитала я, прикриваючи волоссям червоні щоки.

- Настільки, що можу в деталях переказати все побачене.

- Чорт... - прошипіла, відчуваючи глибокий сором. - Дейве, краще йди звідси! А, і коли вийдеш - забудь все, що бачив. Зрозумів?

- Ні, не зрозумів. Повтори ще раз, - сказав погрозливим тоном хлопець і почав підходити до мене.

- Зараз ти вийдеш, і забудеш все, що бачив! Тепер зроз... - я планувала договорити, але не судилось - Дейв раптово поцілував мене у губи.

Я спробувала відштовхнути хлопця, бо зараз це не на часі, але, чорт візьми, як я хотіла цілувати його у відповідь... Його пальці акуратно погладжували талію, не перетинаючи межу, і я ледь стрималася, щоб не замурчати. Чесно, я готова була пропустити пари, тільки щоби далі відчувати його поцілунки і дотики на собі. Але завжди є це чортове "але"!

- Досить, Дейв, - тихо сказала я, поклавши долоні йому на груди.

- Ну що знову? - нетерпеливо запитав він.

- Вдома мої батьки, твої... І тим більше я запізнююся на пари, трясця! Лія вже, мабуть, зачекалася.

Я відсторонилася від хлопця і пішла до столу, щоби взяти сумку. Обернувшись, побачила, як Дейв падає на моє ліжко, не припиняючи дивитися на мене.

- Лії привіт.

- Ей, чому ти тут розлігся?

- А що, не можна?

- Ні, не можна. Взагалі то, це моя кімната.

- Ти така злюка, Аніка Айлен, - ображено відповів Дейв і покрокував у свою кімнату.

Я зачинила двері за нами, побігла на кухню, взяла собі яблуко і пішла у коледж.
По дорозі мені подзвонила Лія.

Все одно ти будеш мійOù les histoires vivent. Découvrez maintenant