Все одно ти будеш мій

29

Ми з Лією переглянулися і пішли відчиняти двері. Після цього цілий натовп наших радісних одногрупників зайшли у будинок.

- Ну що, дівчатка, розважимося? - запитався наш одногрупник Джим, і поліз обіймати мене з Лією за талію.

- Затримай свої недорозвинені гормони, Джим. Тобі світить розважатися тільки з дівчатами, які працюють у стриптиз-барі, - відповіла Лія, і всі навколо почали сміятися.

Знаючи Джима, він не образився на Лію за її жарт, але все-таки забрав руки від нас.

- Ну що ж, пройдемо всі у вітальню, - запросила я і всі пішли за мною.

Зовсім скоро нам привезли їжу з ресторану, яку замовила Лія, і ми ввімкнули гучну музику. Основне світло вимкнули й натомість увімкнули декілька фонариків і гірлянд, які вже давно були у подруги. Поки всі танцювали або грали в настільні ігри, я проводила вечір зі своїм одногрупником Джеєм. Хлопець ще давніше признався мені у своїх почуттях, але взаємністю, на жаль, я не відповіла. Він гарний, цікавий, але я ніколи не уявляла себе разом з ним, тому мало б що вийшло з наших стосунків... Лія тим часом проводила час з Майком. Пам'ятаєте його? Саме з ним Райан побився тоді біля клубу. Подруга так плакала через нього, а тепер навіть виду ніякого не подає. Ну не можу я постійно її контролювати... Якщо хоче спілкуватися з ним, то нехай.

Багато наших хлопців уже встигли випити майже все спиртне, тому валялися на диванах. Або підтримували унітаз. Інші, ті що ще трималися, приставали до дівчат на танцмайданчику. Раптом заграла повільна музика і Джей запросив мене на танець. Ну що ж... Чому ні? Я допила баночку пива для хоробрості та вийшла з ним танцювати. Я старалася тримати дистанцію, але Джей все одно зробив спробу притягнути мене ближче.

В принципі, це ж просто танець, Ані.

Хлопець підняв мою одну руку, запрошуючи покрутитися. Я засміялася, але послухала, зробивши повний оберт і знову міцно схопивши його за руку. Він задоволено усміхнувся і сказав мені:

- Ти дуже гарно танцюєш. У тебе є до цього хист.

- Кожна дівчина вміє гарно танцювати, - я теж не приховувала усмішки.

- Можливо, але ти точно з них особлива, - відповів хлопець, застивши на місці.

Він нахилився до мене ближче, а я стояла мов вкопана, і не знала, що робити. Поцілує не поцілую? Хочу я цього, чи не хочу? Бляха, одна банка пива, і я вже замислююся над таким. Якби я була тверезою, то вже б давно відійшла. Але раптом я почула, як хтось дзвонить у двері.