Я не здогадувалася, що демон може бути, таким прекрасним...

Глава 35

Я побачила найкращого друга. Це був Субін з ведмедем та квітами в руках.
- З Днем Народження Мисо- посміхнувся хлопець а я заплакала.
- Це дійсно ти Субіне?
- Так я. Що це за зустріч старого друга- засміявся хлопець і положив подарунок на лавочку - обіймеш друга чи вже забулася про мене - розпахнув руки темноволосий.
Я посміхнулася і швидко побігла та обійняла Субіна оскільки небачила його майже півроку.  Але я геть забула про свій живіт а Субін його відчув і здивовано подивився на мене показуючи на живіт.
- Мисо ти...
Я прикрила його рот рукаю і кивнула головою.
Субін лише посміхнувся іще крепше мене обійняв. Ми сіли на лавочку і стали про все говорити. Перша пара в мене фіз ра, на яку я не ходжу тому вирішила поседіти тут.
- Мисо і скільки ти вже того.... ну того.
- 5 місяців- посміхнулася я.
- А від кого? - здивовано подивився на мене хлопець. - невже ти собі когось знайшла?
- Субін  ти що дурак геть, я взагалі-то одружена.
- А хіба у вас з Юнги не фіктивний шлюб?
- Я також так думала але згодом я в нього закохалася- поглянула я на небо - дійсно закохалася, заради нього я готова піти хоча і на край світу.
- А що Юнги?
- А що Юнги?- поглянула я на Субіна - він так боявся що наші батьки нас можуть розлучити, що зробив ось що - засміялася я і вказала на живіт.
- А хлопці?
- Хлопці так як і усі тут не знають і це на краще.
- Взагалі Мисо чому ти не седиш дома, невже Юнги...- я його перебила
-Ні навпаки Юнги мене заставляє але я сама хочу закінчити університет і отримати диплом.
- А ти щаслива Мисо?- поглянув на мене Субін.
- Дуже! Вперше в житті я дійсно щаслива з цією людиною.
Ми говорили так цілу пару але згодом пролунав дзвінок на другу і мені потрібно іти обов'язково.
Субін як і раніше седів біля мене і всі дві пари ми говорили, сміялися та розповідали що сталося нового.
Ми прийшли в їдальню і Юнги відразу взяв мене за руку на повів до столика.
- Субін ходімо до нас а то ти як сирота тут - запропонував Гук.
І вони всі разом сіли до нас.
- Мисо ходімо поговоримо - сказав мені на вухо Юнги.
- Так звичайно.
- Друзі ми відійдемо на 5 хв.- сказав Юнги і взяв мене за руку.
Ми прийшли до вікна біля нього нікого не було.
- Юнги щось сталося?- я захвилювалася - ти якийсь схвильований.
- Ні ні Крихітко все добре не хвилюйся.- став мене заспокоювати він - тобі не можна та в не потрібно - він почав гладити животик
- Тоді чому, ти якийсь дивний?
- Просто, пам'ятаєш я тобі розповідав про хлопця що розбився і лежав у коми весь цей час?
- Так пам'ятаю, це хлопець Джію, з ним щось сталося невже він того..- прикрила я долонею собі рот.
- Ні ти що. Навпаки вже неділю як він прийшов до себе і сьогодні він приїхав назад до Кореї.
- Так це ж хороша новина - обійняла я Юнги.
- Він приїде через 5 хв відразу з аеропорту сюди в університет хотів тебе попередити. - сказав Юнги і поцілував мене в щічку.
- Я не проти але потім ми відразу поїдемо додому до Джію.- положила я йому руки на шию.
- Добре - Юнги посміхнувся і прижав до себе та став цілувати.
Ми пішли до хлопців і стали чекати на того хлопця. Весь цей час Гук розмовляв Субіном і я починала ревнувати. А ще більше мене злило те, що вони  сміятися з мене.
- Субін а ти знаєш що Мисо ВІДЬМА?- сказав Гук.
- Ти це про що?- здивовано запитав Субін.
- Вона якимось дивним шляхом приворотила Юнги-хьона.
- Це як?- засміявся Субін і всі хлопці.
- За цей час він так змінився, постійно ходить біля неї, виконує все що вона забажає а головне він кожного вечора седить дома і не ходить у Мафію.
- Я думаю а знаю цю причину- підморгнув мені  Субін.
- Гукі тебе в дитинстві головою об землю не вдаряли?- злісно я глянула на нього.
- Ні а що?
- Тоді звідки в тебе такі дурні думки - посміхнулася я .
- Мисо ти теж якась в даний час дуже дивно себе поводиш?- задумався Гук- можливо в тебе ПМС. - всі засміялися
- Оой, - взялася я за голову- ні напевне в мене вавка в голові, що я з тобою здружилася.
- А що не так?- поглянув він на мене.
- Ти начебто і сексуальний, і красивий, і милий, і веселий, і не дурний але якийсь дивний- посміхнулася я.
Поки ми вели суперечку до Юнги хтось зателефонував.
- Ходімо Секретар Со повернувся - посміхнувся Юнги а всі здивувалися і згодом посміхнулися і стали сміятися.
- Ну що ідемо зустрічати мого друга - сказав Джин.
- А де він?- запитав Хосок.
- Вже біля університету, зараз буде заходити.
Я взяла скляну пляшку з водою і разом з хлопцями пішла зустрічати їхнього друга. Ми стояли на коридори Юнги ніжно обійняв мене до себе і я небачила що коїться заді мене.
Раптом хлопці почали сміятися та свистіти коли я повернулася я була просто здивована з моїх рук відразу пляшка полетіла на землю а гострі осколки полетіли по підлозі, всі поглянули на мене і злякалися.
- Мисо все добре? Ти не поранилася ?- запитував і оглядав мене Юнги.
- Ні цього не може бути, це не можливо- сказала я
- Мисо ти взагалі про що - поглянув на мене Тє.
- Це лише сон. Це не можливо - я дивилася на хлопця який стаяв на 30 м від нас і із моїм очей пішли сльози.
- Крихітко, що сталося? Чому ти плачеш? Тобі щось болить?- Юнги задавав мені питання на які я не звертала увагу.
- Це дійсно ти?!! Це не сон?!! Скажи що не сон бо я дуже скучала!!!! -  крикнула я.
- Так це дійсно я. Ти не спиш.  І я дуже заскучив. Біжи до мене моє сонечко!- хлопець розпахнув руки, всі здивовано дивилися на нас а я стала ще сильніше плакати і просто побігла не звертаючи ні на що, та ні на кого увагу...