Глава 26

684 44 0
                                    

З коробочки я дістаю:

-Що це? Красиво!- сказав Юнги-Це найцінніша річ у моєму житті- відповіла я

Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.

-Що це? Красиво!- сказав Юнги
-Це найцінніша річ у моєму житті- відповіла я.
-Не виглядає дуже дорого.
-Так він не дорогий але подарований людиною яку я любила більше життя - повернулась я до Юнги.
-Коханою людиною?
-Ха можна і так сказати...- засміялася я.
-І хто це такий?- поглянув на мене Мин.
-Це був дуже красивий, високий брюнет з почуттям гумору. Він був моєю підтримкою.- я поглянула на хлопця але по його обличчю я не могла зрозуміти емоцій- це був мій найкращий старший братик- посміхнулася я а Юнги поглянув на тебе.
-Цю річ подарував тобі твій брат?- спитав Юнги.
-Ммг. На 15 років. Ця річ здається дешевою але вона зроблена під замавлення.
- Мені здається, що я вже десь бачив схожий кулон.- придивився хлопець.
-Невпевнена- задумалась я- оскільки я знаю що є таких лише два в мене і в мого брата. Він замовив лише два мені з літерою"М" а собі з "Ю".
- Може просто здалося- посміхнувся Мин -  Гаразд ми приїхали- ми вийшли з машини-ходімо веселитися і відпочивати.- Поглянув на мене.
-Ураааа нарешті- схопила я Мина за руку і ми побігли до будинку.
Кай і Міла зустріли нас з радістю ми пообідали і поїхали на шопінг це була ідея Міли яка мені сподобалася а Юнги і Каю не дуже. Оскільки я залишила свою карточку дома то Юнги був змушений давати свою. Ми купили собі багато нових речей, потім гуляли по парку я показала своє улюблене кафе до того як переїхала до Сеул. Весь цей час Кай якось дивно на мене дивився в посміхався. Але чомусь мені він здавався дуже знайомим начебто я його не перший рік бачу, згодом я дізналася, що Кай і Міла родом із Тєгу але 5 років назад Кай був змушений їхати на навчання в Сеул а за дивним збігом обставин після школи там продовжила своє навчання і Міла так в них і почалися стосунки.
На дворі вечір ми седим в саду і готуємо барбекю.
-Мисо тобі не холодно- запитав у мене Кай.
-Ей ти про свою жінку так піклуйтеся- злісно сказав Юнги- а про свою я можу і сам попіклуватися - Юнги підійшов і обійняв мене за плече а я посміхнулася, мені так було добре. Кай лише посміхнувся, його посмішка я вже десь її бачила і цей сміх. А не витримала тому прямо запитала.
- Кай видач за таке питання але ми зтобою раніше десь зустрічалися?- поглянула я на нього.
- Боже не вже ти згадала і наважилася спитати -посміхнувся він а Міла і Юнги здивовано глянули на нас- Кліпсо не вже ти згадала?.
- О Боже, о Боже Пепельний не вже це дійсно ти - я підбігла і стрибнула на руки Каю, а Юнги вже почав злитися - я дійсно скучила - я заплакала
- Яка була маленька дитина така в залишилася, хоч і вже одружена- засміявся Кай- краще злазь з мене бо твій чоловік зараз приб'є мене а моя дружина допоможе- я засміялася і стала на землю.
- Я щось не зрозумів з якого це дива моя дружина залазить на руки іншому - злісно сказав Юнги.
- Кай, Мисо ви нам нічого не хочете розповісти- серйозно промовила Міла.
- Юнги не хвилюйся ми зараз все пояснимо - я взяла Юнги за руку і сіла за стіл.- Ви знаєте Кая як Кая а для мене він Пепельний.
- Щось я нічого не розумію- здивовано сказала Міла.
- Після одруженна мами на вітчіми ми переїхали до Тегю. - я почала розповідати - Мені тоді було лише 6 а моєму брату 11. Перший час мені було дуже нудно у самотності та і брат не хотів мене няньчити. В нас не було друзів але потім ми познайомилися з двома сусідськими хлопчиками Це був Кай і Лей.
- Ми добре здружилися з Мисо і її братом згодом на свої вулиці ми були як месна банда
тому придумали собі поганялова - засміявся Кай-. Мисо була Кліпсо, її брат Шерхан і він був головою банти, оскільки був старший за мене на 13 днів. Луй був Чубрик у а я Пепельний.
А чому саме Пепельний?- запитала Міла.
- Просто тоді його волосся було не чорного кольору а такого пепельного- посміхнулася я - протягом всіх років нашої дружби ми майже ніколи не звали один одного по імені.
- Так але згодом мені прийшлося поїхати і всі спогади залишилися на нашій вулиці.- сказав Кай. - ми були неслухняними дітьми, то вікна по б'ємо то котів назбираємо то скло по б'ємо то смітники перевернемо. - ми почали сміятися.
- Так ось звідки у Мисо такий характер і любов дружити з хлопцями.- поглянув Юнги на Мисо.
- Так час ішов а Мисо постійно була з нами, вона була, є і залишиться для мене як маленька моя сестричка- посміхнувся Кай- А характер у неї від брата, така сама вперта та вона скоріше повірить у диво чим у почуття. Я правий? - поглянув він на Мисо. - Чи все таки щось змінилося з підліткових років?
- Все таки дещо змінилося- поглянула я на Юнги а той посміхнувся і обійняв мене.
- Мисо я дуже радий, що з тобою все добре і ти щаслива, я знаю що сталося два роки назад, я приїжджав на похорони твого брата в хотів зтобою  але тебе не було.
- Після загибелі брата я дуже погано себе почувала і лежала в лікарні під наглядом- нагнула  голову я - але зараз все добре і здається я щаслива. Ми ще довго седіли і згадували дитинство, сміялися та пили вино.
На годиннику вже 2:00 і ми з Юнги нарешті прийшли до своєї кімнати. Він відразу лег на ліжко а я пішла до ванної. Я була дуже рада що зустріла свого друга дитинства а ще сьогодні за день Юнги був зі мною такий ніжний і ласкавий. Я зрозуміла, що я все-таки закохалася в цього прекрасного демона. Тому вирішила зробити йому подарунок я одягла білизну яку сьогодні купила в ТЦ.

 Тому вирішила зробити йому подарунок я одягла білизну яку сьогодні купила в ТЦ

Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.

Сьогодні я вирішила сама порадувати Юнги.
Тому вийшла із ванни а  Юнги лежав на ліжку.
- Юнги- тихо сказала я.
-Да- неповорухнувшись відповів Мин.
-Ну Юнги!- громче сказала я.
-Да що ти хо... - Юнги подивися на мене і незнав що сказати.-вау нічого собі хороший смак.- став він підходити до мене.
-Тобі подобається?
- Звичайно, але мені здається без нього тобі краще.
Юнги однією рукою взяв мене за щоку а іншою за талію його губи знаходилися від моїх на відстані сантиметра.
- Крихітко я не хочу тебе нізким, ніколи ділити.
Сказав Юнги і втягнув мене в такий требуваний поцілунок. Він схопив і положив мене на ліжко а сам навис зверху але....

Я не здогадувалася, що демон може бути, таким прекрасним...Where stories live. Discover now