Я не здогадувалася, що демон може бути, таким прекрасним...

Глава 3

Попереду себе я побачила невисокого хлопця із ніби пепельним кольором волоссям та чітко вираженими рисами обличчя. Його погляд був холодним і відразу зрозуміло, що він є одним із синів батькових колег, чийсь синок мажор.

- Ей, ти міг би хоча б допомогти підвестися. Взагалі-то я через тебе впала - серйозно сказала я
- Ніхто не винен, що ти сліпа курка і не бачиш куди ідеш -суровим голосом відповів хлопець навіть не поглянувши на мене.
- Якщо в тебе є гроші, це не дає тобі ніякого право знущатися над іншими. Пихатий ІНДИК!- Крикнула я і піднялася на ноги а хлопець різко повернувся в мою сторону.
- Оуу крихітко, попереджаю краще мене не злити - підійшовши до мене сказав хлопець і його очі наче засвітилися.
-А то що, вдариш мене? - з сарказмон сказала я і хотіла піти, але раптом він повернув мене до себе і зхопив за плечі. Між нашими губами залишилося пару сантиметрів, і він таким ніжним та одночасно суворим голосом прошепотів.
- Ні, крихітко, я дівчат не б'ю, але... Покарання тобі буде не уникнути - на його обличчі з'явилася усмішка повна похиті.
- Ти точно якийсь причмелений, сподіваюсь, що ми більше ніколи не зустрінемося.
- Я також на це сподіваюсь, хоча давай пограємося, правила встановлюю я.- сказав хлопець і почав своїми руками обіймати мене за талію.
- Придурок, іди по лікуйся- я вирвалася з його рук та направилася назад в будівлю.

***
-Кріхітко ігра почалася.- сказав хлопець але Місо це вже не почула.
Прийшовши в зал Місо ніяк не покидали думки про цього хлопця "Хто він? Що від мене хоче? Точно якийсь не адекватний? Так Мисо припини думати про нього." Промовивши це собі в голові, брюнетка направилася до сцени на якій стояв її тато та якийсь інший чоловік.
Раптом батько Місо глянувши на свою доньку заговорив:
- Всім гарного вечора. Багато з вас задається питанням чому я вас зібрав. Все просто, сьогодні я хочу привітати вам свою єдину доньку та спадкоємицю компанії "Ter Eking"- всі були здивовані, бо незнали що у директора є донька чи взагалі була жінка. Всі швидко переглядалися в пошуках спадкоємиці. - Тому по піклуйтеся про неї, зустрічайте Кім Місо, моя маленька принцеса.
Кім Субін погладом показав доньки, щоб вона піднялася до нього. Брюнетка стала підійматися і всі були здивовані, що ця проста з вигляду дівчина являється майбутньою спадкоємицею.
***
Я підішла до тата і того чоловіка поклонившись я стала біля тата.
- Місо, ти так виросла, після того як я востаннє тебе бачив - посміхнувшись сказав чоловік.- Ти мене напевне не пам'ятаєш я Мін Бекхєн, старий друг твого батька і директор компанії "Kler Eric". Наші компанії співпрацюють з самого початку історії компаній.- промовив Мін Бекхєн і посміхнувся і я посміхнулася у відповідь.
-Так ходімо вип'ємо по бокалу шампанського - засміявся тато і ми в трьох пішли до столика.
Півгодини ми сміялися з смішних жартів містера Міна та вони  обговорювали плани на майбутнє двох компаній.
- Ооо доречі, Місо? - заговорив до мене Мин Бекхєн.
- Так, містер Мін? - запитала я.
- Я б хотів тебе познайомити зі своїм єдиним сином. - гордо сказав Бекхєн і покликав якогось молодого чоловіка.
Лише підійшовши до нашого столика я впізнала його. Це був той самий пихатий демон.
- Доброго вечора, містер Кім - поклонився і посміхнувся він.- А ви?- своїм холодним поглядом він поглянув на мене.
- Це Місо, моя донька - заявив мій тато - Місо, а це Мін Юнги, син Бекхєна - похлопавши Юнги по плечу, батько посміхнувся і повернувся до мене.
- Приємно познайомитися Мін Юнги.
- Кім Місо радий знайомству - посміхнувся хлопець і поцілував мою руку. Повернувшись до тата я сказала.
- Татусю, я дуже стомилася, напевне я з секретарем Лі поїдемо додому.
- Добре Місо, виспися бо завтра до нового університету. Але я вже відпустив Лі додому. - згадав тато.
-Ооо Місо - звернувся до мене Бекхєн -  Юнги моде тебе підвезти, синку ти ж не проти? - спитав він свого сина, а я здивувалася.
- Ні батьку я з радістю підвезу Місо та краще з нею познайомлюсь.
- Донечко, ти не проти.
- Ні - з наіграною посмішкою сказала я.
Підійшовши до парковки я побачила просто шикарну машину.

Сівши в машину ми направилися до мене додому. Спочатку ми їхали в тиші я сподівалася, що він мене не згадає, але мої надії не справдилися.
- Ну, що крихітко ось ми і зустрілися.
- А я так сподівалася, що більше ніколи, не побачу таку пихату людину як ти.
- Я також не в захваті, але тепер нам частенько прийдеться бачитися. Тому, крихітко, починаємо гру.
- Яку гру, заспокойся гравець. І так Мін Юнги,не називай мене так! -суворо промовила я - Давай забудем все, що було і будем сподіватися, що більше не зустрінемося.
-Добре як скажеш, але запам'ятай, я тобі не таксі, а якщо нашій принцесі потрібно кудись, я не буду тебе возити - суворо відповів Мін, під'їхавши до воріт будинку і зупинивши машину.
- А ти ж все таки демон. - сказала я нащо Мін лиш засміявся.
-Хахаха... ти тількішо дізналася...-засміявся Юнги- далі і сама дійдеш, чи тебе до ліжка провести?
-Ні дякую!- сказала я закривши двері автомобіля.

Я дуже стомилася, тому швидко прийняла вану, переодяглася і лягла спати. А завтра на мене чекає новий, насичений день в університеті. І що чекає на мене далі цікаво навіть і мені самій.