Глава 2

887 49 0
                                    

Я побачила невисокого чоловіка середнього віку, він був одягнений у дорогий костюм, а на шиї був золотий ланцюжок з моїм ім'ям, який я відразу згадала.
У цей момент я відразу зрозуміла, що це був мій тато, а цей ланцюжок він сам мені подарував ще в дитинстві. Проте при останній зустрічі я відала йому його зі словами “Татусю, завжди носи його собою він буде нагадувати про мене і мою любов до тебе. І я тебе так швидше впізнаю”.
Не знаю чому, але я не витримала і крикнула
  -Татусю, це дійсно ти?! - сльози ще більше стали бігти доріжками по моїх щічках.
- Місо, донечко нарешті я знайшов тебе - на очах у чоловіка стали збиратися сльози - Я знайшов, знайшов свою Місо!! Доню, що сталося?
- Нічого, я рада тебе бачити - чоловік сильно обійняв мене.
- Моя донечка, познайомся це мій секретар Лі. - біля батька стояв невисокого росту, молодий чоловік з русявим волоссям та карими очима.
- Приємно познайомитися я Кім Місо, можна просто Місо - відповіла я
- Місо, моя люба донечка, я знаю, що сталося з мамою і Юджином. Тому я б хотів щоб ти повернулася жити зі мною в нашому старому будинку.
Я була здивована, але швидко погодилася і ми пішли вниз до машини.
   У тей час мені не хотілося ні про що думати я просто хотіла опинитися подалі від цього жахливого місця
Але думки все ж ввірвалися у мою голову та я зрозуміла, що пройшло вже 13 років і в тата могла з'явитися своя родина й люблячі діти.
- Місо про, що ти так задумалась?- мої думки перервав тато. 
- Тату! Я тут подумала і зрозуміла, що, можливо, я буду заважати твоїй родині й твоїм дітям.
- Ох, Місо, ти єдина моя родина. Після того як пішла твоя мати я так і не зміг нікого знайти, тай і не хотів шукати. Я шукав лише тебе - з родістю на устах відповів чоловік.
    Без будь яких думок я сіла в дорогу іномарку і направилася до себе додому. Цілих 4 години ми їхали й спокійно спілкувалися з татусем, а потім я заснула. Коли ми приїхали то були вже в Сеулі, я дуже здивувалася як все змінилося з того часу, хоча майже нічого і не пам'ятаю.
Будинок батька був неперевершеним

Будинок батька був неперевершеним

Deze afbeelding leeft onze inhoudsrichtlijnen niet na. Verwijder de afbeelding of upload een andere om verder te gaan met publiceren.
Я не здогадувалася, що демон може бути, таким прекрасним...Waar verhalen tot leven komen. Ontdek het nu