Heredero

39

  Пройшло ще декілька днів перед тим як невеличкі канікули хлопців завершились. Зеніт повернувся додому, де його вже чекав батько та брат, а Рейнольд зі своєю сім'єю повернулись до себе.
  До нового року лишилось всього декілька днів, тож кожен приступив до своїх справ та підготовці до свята. Однак найголовніше, що хотів зробити Рейнольд до настання нового року, це віддячити Афіні та Габріеллі за допомогу та гостинність. То ж з допомогою батька та його зв'язкам, план по покупці нового слухового апарату для Габріелли був виконаний. Він відвідав їх у вільний час, а вони вже з Каєм та лікарем вирішували всі тонкощі проблеми. І вже скоро Габріелла знову чутиме.

- Була рада бачити вас! - Афіна з донькою стояли біля дверей та проводжали Смітів після їх невеличкого чаювання. - Приходьте частіше, у нас рідко хто буває.
- Обов'язково прийдемо на зимніх канікулах, - Рейнольд завершив застібатись і щиро посміхнувся жінці, після чого звернувся до Габріелли, -  з прийдешнім новим роком, до зустрічі! Побачимось якось ще.

  Так, це було тридцять перше грудня, в день перед новим роком. Огляд у лікаря, купівля слухового апарата та інші дрібниці відтягували час, тому лише пообіді, за декілька годин до свята, Габріелла нарешті почула звуки, яких не чула декілька місяців.
  Сім'ї попрощалися.
  Виходячи з ліфту, Рен з легкістю видихнув.

- От і все? У тебе більше нема справ? - Запитав Кай і вийшов з сином з під'їзду, прямуючи до паркінгу.
- Так, шикарні відчуття. Я зробив все що хотів і це так окриляє, - відповів він, - тепер лишилось навідати Зеніта, вже самий час починати готувати новорічну вечерю, а я все ще тут.
- Дуже добре! Сідай в машину, я швидко відвезу тебе до нього.

  Рейнольд кивнув, вмощуючись на сидінні. Хлопець ще поглянув на заднє сидіння, на свої речі, що б провірити чи не забув він щось дома. І лише після цього Кай завів машину, прямуючи до будинку Гармадона.
  Відносно швидко вони приїхати, Рейнольд дістав з машини свої речі, пакунки і попрощався з батьком. Адже вдома Смітів вже були Ллойд з Одді, тож Кай поспішив додому допомогати.
  Хлопець постукав у двері і сам увійшов, знімаючи взуття та верхній одяг, він почав:

- Я прийшов!
- З новим роком! - Зеніт виглянув з кухні усміхаючись, він підійшов поближче до друга та взяв в руки його речі.
- Пробач, я затримався.
- Все добре, проходь на кухню, я поки віднесу твої речі в кімнату.