Heredero

7

Кая зупинили біля входу до операційної. Він зі страхом глянув на лікаря і зітхнув.

- Ви не допоможете вже, так що краще не заважати лікарям... Прошу, пройдімо до мого кабінету, нам треба обговорити все це, - почав лікар, прямуючи до себе. Кай пішов за ним.
- Чи є підозри, що це?
- Для початку заспокойтеся і сядьте... Причиною, чому він кашляє кров'ю, може бути як і пошкодження внутрішніх органів, і проблеми з дихальними шляхами, ще може через проблеми зі шлунком. Зараз ми повинні допомогти хлопчику, а вже потім ми візьмемо аналізи, перевіримо його і скажемо точну причину.
- Я зрозумів, спасибі. - Тихо відповів Кай, опустивши голову, - мені ж можна сьогодні залишитися тут?
- Ні, Сміте, ви повинні зрозуміти, що ви зараз не допоможете. Вам краще вирушити додому до дружини та самому заспокоїтися.

***

- Лікарю, все ж буде добре, так? - запитав Кай, тільки-но приїхавши до лікарні наступного дня.
- Тепер так, але вся ця ситуація складає погане враження про вас, містере Сміт... У вас можуть бути проблеми, адже хлопчик не має ні документів про народження, ні про його здоров'я. Нічого! Ви ж взяли його з вулиці так? Ви ж розумієте, що так не можна, будь-якої хвилини з'явиться хтось і у вас будуть проблеми. - раптом почав говорити лікар. - Ммм... Ходять не дуже добрі чутки про це. ЗМІ потихеньку звертають на вас увагу.
«- Він дізнався про походження Рена? Швидко ж повзуть плітки» - Я розумію, зараз я не хочу про це думати.
- А треба б... Дивіться що б служби не навідалися до вас за недбале ставлення з дитиною, - сказав лікар і зник за дверима. Кай зітхнув, так і не отримавши відповіді на свої запитання. Не гаючи часу, він попрямував до палати хлопчика.

Рен розплющив очі вже в лікарні, серед апаратів. Хлопець оглянув палату і промовив щось незрозуміле, але поряд нікого не було, хто б допоміг йому. Тому він спробував підвестися, але все марно. Поки не увійшов Кай.

- Рен! Ти прокинувся, як це чудово, - сказав він, підійшовши ближче до ліжка, побачивши, що той не спить, - як ти почуваєшся?
- Нормально, - тихо відповів хлопець.
- Ми так злякалися за тебе, чому ти раніше не сказав, що в тебе такі проблеми, що тобі болить... Господи, це ж серйозні речі! Маленьке ускладнення та все, тебе могло б не стати.
- Та яка різниця, живий зараз же.
- Ти міг померти! Ідіот! - Сміт важко зітхнув і обійняв його, - наступного разу, будь ласка, кажи мені все, що тебе турбує, як морально, так і фізично... Добре?
- Ммм ... Д-добре, пробач, - Рен несміливо обійняв його.
- І ти мене вибач, я то надто опікувався, то зовсім не доглядав тебе і ось до чого це призвело.
- Я теж винен... - Хлопець трохи підвівся.
- Акуратно... Ти голодний, я можу принести тобі трохи поїсти. Хоча не впевнений, що тобі все ще можна їсти.
- Ні, я нормально почуваюся. А де Скайлор?
- Вона трохи перехвилювалася, тож я залишив її вдома.
- Зрозуміло. - Хлопець якось похнюпився, опустивши голову і розмірковуючи про своє. Кай підвівся і погладив його по голові.
- Я піду все ж таки принесу тобі щось, - усміхливо мовив він і пішов. Рен лише зітхнув, завертаючись у ковдру.

***

Кай готував вечерю, слухаючи тиху музику на фоні. Це єдине, що допомагало йому заспокоїтись і викинути зайві думки з голови. А щоб відволіктися від цього ще більше, чоловік готував. Він посипав курячі грудки спеціями, залив маринадом і підніс м'ясо до себе, вдихнувши аромат спецій. Кай усміхнувся, почуваючи себе все краще та краще. Сміт відправив курку і гарнір у духовку, а сам пішов до дружини, яка солодко спала. Він хотів прилягти поруч, обійняти її, але цьому перешкодив телефонний дзвінок, якого не можна було відхиляти. Дзвонив лікар із лікарні, в якій зараз Рейнольд. Він невдоволено цокнув, піднімаючи слухавку.

- Здрастуйте, - почав Сміт, вийшовши з кімнати.
- Доброго вечора, містере Сміт. Вам зручно говоритиме зараз?
- Так-так, звичайно... Я слухаю.
- Усі аналізи хлопчика готові і ми призначили йому лікування. Ми з'ясували, що крововилив був через проблеми зі шлунком, але так само ми виявили проблему з печінкою. Тож...
- Лікуйте! Що за питання такі! Знайшли - значить лікуйте!
- Але чи вистачить вам грошей?
- Вистачить, не сумнівайтеся, - невдоволено гаркнув Кай, виходячи надвір.
- Курс лікування хлопця складатиме три тижні, далі його можна буде залишати на домашнє лікування доти, доки він повністю не одужає.

Лікар ще розповів декілька деталей, пояснив, що до чого і відключився, попрощавшись. Кай глибоко зітхнув холодного повітря і повернувся до будинку.

- Кай, ти десь був? - спитала Скайлор, потираючи очі.
- Ні, просто надвір виходив, - відповів він, цмокнувши дружину, - ти зголодніла? Скоро вечеря буде готова.
- Угу ... Хочу томатний сік, у нас є?
- Ого, чого раптом... Хаха, тобі хоч маринований мармелад.
- Давай!
- Ее, я пожартував!
- Ну гаразд, тоді давай сік.
- Хах, сідай.

Скайлор усміхнено сіла за стіл, потягнувши до рота печиво.

- Як там Рейнольд? Все добре?
- Він прийшов до тями і виглядає не дуже... У нього проблеми зі шлунком та печінкою... У нього проблеми з усім, як живий мертвий... Навіть уявити страшно, що ще лікарі не знайшли у нього.
- Мені здається тобі треба з'їздити до тієї жінки...
- Навіщо? - Треба взяти у неї всі довідки та медичні справки. Це важливо, я думаю.
- Справді, ох! Я намагатимусь знайти час на це. Але все так тяжко!