Heredero

2

  Поїздка у Кая зайняла досить довго. Він блукав вулицями, намагаючись знайти потрібне йому місце. Але щоразу повертався туди, звідки приїхав. І лише через годину їзди туди-сюди, чоловік зміг знайти місце призначення, а до цього часу сонце вже почало сідати, малюючи пречудові мазки в небі.
  Зупинившись біля якихось розвалин, схожих на смітник а ні ж на будинки, Кай вийшов з машини, оглядаючи все навколо та прикриваючи носа. Чоловік у щось вступив дорогою, він скинув це "щось" з підошви і пішов далі.

- Смітник, господи, навіщо я приїхав сюди, не зрозумію, - чоловік важко зітхнув, починаючи крокувати сирою землею.

  Ай справді, навіщо він приїхав? Слова жінки з дзвінка нічого нормально не пояснили, виглядало як дзвінок від божевільної. Проте це викликало неабияку тривогу, паніка була присутня під час всієї поїздки сюди. Через що Сміт, все ж таки, вирішив приїхати, щоб переконатися, що це лише помилка і бездумне бормотіння навіженої.
  Довкола стояли маленькі, бридкі, непомітні будиночки, які вже обросли мохом і ось-ось впадуть від вогкості та старезності дощок. Поруч бігали брудні щенята якихось безпритульних собак, а десь там, в далечині, диміло багаття, пускаючи чорний дим, мабуть від гуми.
  Про запахи варто мовчати, бо смерділо і паленою резиною, і пліснявою, і старістю, викликаючи блювотний рефлекс. Неприємне видовище. Поки люди Ніндзяго Сіті бачили гарний вигляд сучасного міста, розглядали птахів на тротуарах, раділи життю, люди з «тіні» можуть лише мріяти про розкіш та банальну чистоту, проживаючи на смітнику. Нетрі, або, просто кажучи, бомжатник - частина міста Ніндзяго Сіті, про яку не варто забувати. Вони такі самі люди, з такими ж проблемами. Тут живуть ті, хто втратили все, що мали. Хтось просто зіпсував своє життя, а хтось залишився без дому через постійні проблеми із лиходіями. Ті, хто просто втратили будинок, втратили все.
  Сміт тинявся вулицями, намагаючись знайти будинок за дивним і швидким описом, який йому дала жінка. А знайшовши його, наприкінці цих смітників, постукав у двері.

- Чого тобі?! - Невдоволено спитав хлопець, що відчинив двері, насупивши брови, - йди геть, доки собак не нацькував!
- Гей, гей! Тихіше, я шукаю одну жінку, - розпочав Кай, стримуючи порив люті та роздратування від цього місця.
- А... То ти до цієї повії, не боїшся чимось заразитися? Все ж таки чистий приїхав, у костюмі, мабуть із міста... Велика риба, слів немає... Ей, мамо!
- Що ти знову тут бурмочеш стоїш?! - Раптом з'явилася білява жінка, суворо глянувши на нього, її голос був схожий на той зі дзвінка. Так, це була вона, - ааа, приїхав все-таки... Хм, і не змінився... Згинь з очей! - Вже гиркнула вона до хлопця, здіймая руку для удару, але хлопець затремтів, тікаючи геть. Жінка перевела погляд на Сміта.
- Так, я приїхав. Чого тобі треба, кажи швидше!
- Як щодо чаю? Я нещодавно знайшла гроші і купила новий, смачний! Проходь.
- Швидше до діла!
- Ох, який злий... Гаразд, я ж тобі сказала по телефону що б ти забрав його.
- Кого його, кажи точніше, жінко! У мене немає часу на твою балаканину.
- Його. - Тицьнула пальцем у того хлопця, що відчинив двері, а потім притягла його за шкірки.
- Гей, відпусти мене! - Крикнув той, з легкою панікою.
- З нього збитків більше, ніж достатку! Я ледь кінці зводжу!
- Забрати? Хто це?
- Син твій.
- Що? Не кажи нісенітниці, я приїхав сюди не заради того, щоб ти локшину на вуха мені вішала. Мені викликати поліцію? Роботу собі знайди, дурепа!
- А що, ти думаєш, що така як я не могла народити дитину? У мене, до речі, є всі довідки про народження.
- Це неможливо, ми ж навіть не знайомі!
- Ну так, це правда, але тільки не забувай, що ти колись добре провів ніч зі мною. Ну ж бо, пригадай, ідіот... І ти, і я були п'яні, зайнялися сексом, потім ти втік, та й мені було начхати на цю ніч. А потім я зрозуміла, що завагітніла. Грошей на аборт не було, а оплатити лікування через викидень й тим паче. Так що я подумала, що зможу народити його і викинути. Ну, чи потім відправити куди подалі заробляти... Але через цього придурка я витратила всі свої гроші, щоб самій вижити я перебралася сюди... Думала виросте, піде працювати, хоч би якийсь сенс з цього обірванця, а він тільки клопоту доставляє! - Крикнула вона, - а після останньої події я згадала, що є ти. Не хочу щоб потім хтось до мене прийшов за його боржком, так що забирай його і всі його проблеми з собою, тату. Немає більше моїх сил терпіти його!
- Що ти таке кажеш, ти ж сказала, що батько помер! - Крикнув голосно хлопчина.
- Ага, ще б пак... Краще б давно тебе втопила, лайно! Та гроші б витратила на себе!