Щоденник забувшої | Гаррі Поттер

35.

Схоже, всесвіт мене почув, коли я скиглила, що не маю друзів з Когтеврану свого курсу. Та й Алісія з Кетрін не йшли на жодний контакт, чим тільки сильніше вбивали мою надію дізнатися правду про себе. Але одного дня до мене підсіла смаглява дівчина з довгим чорним волоссям, майже як в мене, тільки з невеликим чубчиком й милою усмішкою.

— Чо Чанг, дуже приємно. Твоє ім'я я вже знаю. І як це, жити знаменитістю, майже як Гарі Поттер? - Зацікавлено почала вона в день нашого знайомства, коли її пересадили поруч зі мною, щоб вона менше розмовляла.

— Та не знаю. Він хоча б пам'ятає, за що прославився. - Сказала я свою фірменну фразу, хмикнувши. І так, слово за словом, ми дуже добре здружилися буквально за декілька уроків, і вже в той же день вона почала розповідати мені історію свого нещасного кохання.

— Седрік.. Він теж з шостого курсу, тільки з Пуфендуя. Він гарний, спортивний, розумний, грає ловцем в своїй команді, і я приходжу майже на кожне його тренування. Не схоже, щоб він бачив в мені щось більше, аніж звичайну подругу.. - Сумно казала вона, але не зупинялася. - Та й у жовтні, коли і з тобою все це сталося, був матч з Пуфендуєм проти Грифіндору. Седріка тоді сильно зачепило м'ячем, він ледь не впав з мітли з висоти 40 метрів, уявляєш?

— Можу уявити. - Коротко відповіла я, згадуючи уроки польотів на метлі з близнюками і як вони ледь не скидували мене, щоб "зняти напруження в моєму тілі" та "приготувати до будь-яких умов". Цікаво, їх также навчали літати чи шо?

— Мені доводилося часто його навідувати в лазареті. Зараз йому вже краще, навіть гіпс нещодавно зняли.

— Хіба зрощення кісток не займає менше часу? Це ж пройшов десь місяць..

— А ти звідки знаєш? Вже встигла зламати собі якусь кінцівку? Я тебе пораненою на уроках не бачила..

— Друзі розповіли. Хочуть тримати мене в курсі по всім темам одночасно. Такі турботливі. - Хмикнула я, кажучи про близнюків. Насправді ж Джордж розповідав мені історію, як Фреда збив з метли другокурсник буквально минулого року, зламавши йому палець. Щоправда, ця розповідь далася юнаку великим трудом - брат постійно цілився в нього бладжером, стріляючи то з одного боку, то з іншого.

— Аа, це ти про близнюків Уізлі? Постійно бачу тебе з ними.

— Ти слідкуєш за мною чи як? - Усміхнулася я.

— Та ні, вас нескладно побачити. Особливо коли ви разом, це добре чутно і помітно. Напевно, мені треба дякувати всім верховним чаклунам і Мерліну, що з нашого факультету ще не списали всі бали за твою співучасть в їх витівках. Бо Грифіндору з ними несолодко доводиться..

— Та ну. Для тебе щось дійсно значать ці перегони між факультетами? Це непотрібна дурня. Переможець навіть не отримує призу!

— Не у всіх змаганнях обов'язково потрібна винагорода, Ханна. Та і я б так впевнено не йшла наперекір.. - Вона стала говорити тихіше, вказуючи на нашу старосту. - Якщо вона дізнається, за що саме ти можеш втратити бали, вона тебе просто вб'є. Для неї це точно важливо..