Щоденник забувшої | Гаррі Поттер

28.

— Темний ліс? Та ви збожеволіли! Там же, кажуть, смертельно небезпечно.

— Я ж тобі ніби і раніше казав, що ми вже придивляємося і будуємо плани, ні? - Незрозуміло на мене дивився Джордж, поки я намагалася зрозуміти їх мотивацію.

— Так, але ти не казав нащо вам туди так треба. Та я, насправді, і не здивуюся, якщо ти скажеш до просто подивитися на краєвиди.

— О ні, в нас є важлива справа. - Почав Фред, але його фразу, як це часто буває, продовжив Джордж.

— Так, треба дещо знайти. І це теж важливо, але ще важливіше, щоб ти нікому не проговорилася про це. Бо не дарма ж вони ставлять заборону туди ходити - треба завжди когось карати..

— Якщо ви так боїтеся, що я комусь розповім, чому взагалі сказали про це? - Хмикнув, спитала я. Але це, схоже, було риторичним питанням.

— Добре, Джорджі, я думаю їй можна знати про це. - Кивнув рудий юнак, після чого сів зручніше на дивані вітальні їх факультету, де ми як завжди лежали й відпочивали після уроків. - Знаєш, в нас ще з самого дитинства є така бізнесменська жилка. Але перепродавати іграшки з Зонко першокласникам, яких ще не пускають в Хогсмід це занадто нудно. Тому чому б нам не робити власні товари? Не менш цікаві, звичайно.

— В нас же з'явилася ідея щодо кровопролитних цукерок. - Але на мій щирий ступор він швидко пояснив. - Дивися: ти сидиш на нудному уроці і вже не можеш за цією партою, тому щоб прогуляти добру частину уроку ти можеш з'їсти цукерку, через яку в тебе піде кров через ніс і тебе відповідять до лазарету. Все просто!

— Та і схожі цукерки можна зробити не тільки на ефект крові з носу. Це лише питання фантазії, але справжня золота жила.. - Мрійливо додав Фред.

— Але ми не зможемо вкрасти потрібні інгредієнти в Снейпа. Точніше, не всі нам потрібні там є.. До речі про це. Тут нам точно треба твоя допомога. Відволікти Снейпа, поки ми будемо лазити в його комірці з усіма компонентами. - Я лише здивовано глянула на них обох. Мені здається, я потрапила в якусь погану компанію, судячи з того, що вони мені пропонують. Мені точно влетить за це..

— Ну.. Я ще подумаю. Звучить якось занадто ризиковано.

— Та не бійся, ми придумаємо план разом. І, якщо так захочеш, можемо навіть взяти тебе разом з нами в ліс. - Радісно мовив близнюк, на що Джордж лише тихо хмикнув.

- Тільки новачка в заклинаннях нам не вистачає.. - Це мене обурило.

- Новачка?! Взагалі-то, я постійно практикуюся. І стараюся. - Здається, мій ображений тон їх тільки насмішив.

- Щось я ніколи не бачив, як ти практикуєшся. - Я піджала губи. "Звичайно не бачив, бо я ледь не здуріла від цієї практики ще в кабінеті з Герміоною...". Але випадково мій погляд побачив паличку в хлопця руках, яку він від нудьги крутив між пальцями й просто грався нею.

- Екскіпіліармус. - І паличка відлетіла кудись в інший бік, ледь не влетівши в голову якомусь хлопцю. - Тепер бачив.