Щоденник забувшої | Гаррі Поттер

26.

День народження Меріни. Я все ж таки встигла підготувати подарунок, і навіть не настільки поганий, як на мою думку. Я просто взяла найбільший набір цукерок, який тільки був в магазині. А все тому, що з вподобань сестри я знаю.. повний нуль. Я намагалася попросити хоч якоїсь допомоги в Бакі, бо він, здається, теж знайомий з Меріною, але він мало мені допоміг. Довелося знов брати все в свої руки.

— З днем народження, сестричко! - Приємно усміхнулась я, вручивши невелику коробку дівчині, яка була приємно здивована. Позаду на неї чекали її друзі однокласники, які точно втомилися стояти без діла й дивитися на цю сімейну сцену.

— Дякую. Це так мило з твого боку.. - Ніби в ступорі мовила вона. Невже вона була впевнена, що я і не згадаю про її день народження? - Я зовсім не очікувала.

— Чого це?

— Минулого року ти нічого мені не подарувала. В кінці дня ми ще й побилися.. - Посміялася вона, спостерігаючи за моєю реакцією. Це звучить ще гірше, ніж все попереднє про себе з минулого. Невже раніше я й правда була така зла? - Не дивись так. Не сильно побилися.

— Ніби це щось змінює..

— Меріно, ти довго там??

— Ми пам'ятаємо, що сьогодні твій день і все таке.. Але швидше там! - Кричали їй її друзі, на що вона тут же зреагувала, схопивши подарунок й коротко попрощавшись зі мною.

— Але.. - Я навіть не встигла нічого сказати. Я думала, що вона візьме мене з собою, що ми разом проведемо цей день.. Але щось я зовсім нічого про неї не знаю. І про наші стосунки, схоже, теж. Це змусило мене відчути себе повною дурепою. Я стояла ще декілька хвилин і мовчки дивилася, як вони йдуть с території школи, і тільки здалеку я почула щось незрозуміле.

— Що це таке? Хто взагалі зараз дарує цукерки?

— Ще й з блакитним молоком. Ти ж, ніби, не дитина вже. Он, ще на рік сьогодні виросла!

Це вони говорять про мій подарунок?

— Та ну вам, їй можна пробачити, вона ж-.. - Але іншу частину я розчути не змогла, бо вона ніби спеціально почала говорити тихіше, а їх голоси віддалялися все далі й далі.. Неприємне відчуття. Однокласники казали мені, що младшекурсники ті ще бовдури, але тепер, схоже, я й сама це чудово підмічу.