Щоденник забувшої | Гаррі Поттер

33.

Я втомлено видихнула, доїдаючи бекон зі сніданку на ходу. Я зовсім нічого не встигала, ще й близнюки підганяли мене на найвищу вежу цього клятого замку на Астрономію. Мені треба було терміново здати проект, який я так довго робила увесь цей час. І я ледве встигла, тож тепер доводилося здавати все в останні сроки.

— Давай, Ханна! Нам ще самим бігти в інший кінець замку. - Повторював Фред, що починало мене дратувати. Я ще не до кінця прокинулася, через що настрій ставав тільки гірше й гірше.

— Ти не можеш тримати все мовчки? Джордж якось краще справляється. - Я вказала на його брата, який засинав стоячи. Дивовижно, як його руки ще так міцно тримали макети.

— Так і скажи, що з нас обох ти любиш Джорджі більше. Від правди я не ображуся..

— Доброго ранку, Ханно. - Швидко промайнув біля нас Малфой, і я встигла лише кинути йому коротке:

— Привіт, Драко.

Я не відразу зрозуміла, чому в один момент пики рудих братів стали такими кислими. Але мозок зовсім не працював, особливо зараз, тож я лише мовчки очікувала, поки вони пояснять, що їм так не сподобалося.

— Що?

— Ти спілкуєшся з Малфоєм? - Скептично спитав Джордж, на що я лише вскинула бров.

— Іноді бачимося. А що таке?

— Джорджі, вона не знає. - Легко штовхнув він юнака в плече, після чого повернувся до мене, щоб пояснити. - Просто Малфої не люблять всю нашу сім'ю. В нас з ними особисті конфлікти. Вважають з себе незрозуміло кого, а особливо їх поведінка..

Я була точно здивована, почувши про це. Драко і так виглядав доволі зарозумілим хлопцем, але щоб це доходило й до конфліктів.. Особливо з близнюками, які не виглядали, ніби взагалі здатні всерйоз сприймати бодай один конфлікт. А тут по ним було чітко видно, як їм було неприємно навіть бачити його поруч з собою.

— То ви мали наувазі цю Слизеринську "погану" компанію?

— Та ні, ми не думали за когось конкретного, особливо такого..

— Молоді люди, вже давно почався урок. Чому ви досі стоїте посеред коридору? - Почувся голос професора Люпіна з кабінету, через що нас ніби струмом вдарило й ми тут же побігли в бік чарівних сходів.