Арктика сімнадцять

Що ти плануєш далі робити?

П'ять років контракту з цими «особливими» людьми швидко минули. Наше командо було доволі відомим на есмінці, багато хто впізнавав нас ще здалеку, адже як тільки відкривалися перед нами двері Маргаритка починала на всю горланити пісню:

- А-а-а-а-ааа що за простір навколо мене, невже це є всесвітній космос? Чи то я сплю, чи сонце світить? Де-не-де летять уламки, лютує бій та ти не страшись, командо еліти тебе прикрива!

Дурнувата пісня, але чіпляє, їй навіть іноді підспівували та офіцери швидко вертали до роботи екіпаж, а нас просили видалитись, адже ми всіх відволікаємо. Але то таке, на самому есмінці ми часто не знаходились, нас, як певно і будь-яке наймане командо, просто кидали з однієї планети на іншу, з одного завдання на інше.

Але, як тільки рівно п'ять років пройшло нас викликав до себе наш оператор.

****

Ми стояли в якійсь залі з різноманітним інженерним приладдям. Це місце було для нас забороненим, однак доступ до нього ми отримали тільки перед зустріччю.

Оператор стояв біля якихось капсул й вдивлявся в чорне скло на одній із них. Над нами по конвеєрах їздили роботизовані руки, що вихапували різні компоненти зі стрічки й переставляли на іншу, де наступні руки вже займалися припаюванням та зрізанням.

- Факторум. - вимовив оператор.

При нашому наближенні він легенько обернувся в нашу сторону й навіть підійшов. Виглядав він надто старим й змученим. Його губи, помітно потріскані злегка тремтіли, за візором виднілися сіруваті очі, які при кожному кліпанні втомлювалися. Напевне той старий був уже в тому віці, що йому жодні медикаменти чи технологія не продовжать віку.

Знаєш, трохи шкода його, хоч він і припечений федерат.

- Думаю, - заговорив він коли ми зупинились навпроти нього, - ви самі знаєте що вже п'ять років минуло від нашої із вами зустрічі. П'ять років на такому чудовому кораблі, який ви відбили власними руками...

****

А'на відпустила поруччя, поглянула на свої руки.

- Так... - говорила вона, поки Фібі теж придивлялася до тих долонь. - Цими руками... Стільки жахливих й нерозумних дій...

****

Оператор розвернувся й показав всім аби йшли за ним. Він проходив поміж тих чорних капсул й попри шум факторума продовжував свою промову: