Фіксувальні ремені розщепилися і випустили червоноволосу Фібі обличчям на холодний метал. Від удару вона швидко прийшла до тями. Спробувала піднятися на лікті. З ілюмінатора, який тепер був над нею, падали промені світла. Фібі повільно всілася й почала розтирати затерплу руку - ремінь, після падіння, перетиснув її в області ліктя. На щастя, відчуття повернулися і дівчина змогла поворушити пальцями. Провела долонею по болючій щоці.
- Жива... - спокійно видихнула.
Раптом капсула ожила й увімкнула внутрішнє світло. Внутрішній комп'ютер заговорив:
- Планета: "Фобос - 3К4Б". Сектор: "Екватор". Температура ззовні: "-15 градусів за Цельсієм". Буря почнеться: "Через один, Земний, тиждень". Вмикаю аварійний маячок.
- Тепленько тут — прокоментувала Фібі розминаючи затерплі пальці.
Дівчина сперлася на рятувальне крісло, яке тепер було на стіні. Обережно, вона залізла на нього і спробувала відчинити двері. Товсті двері не піддавалися. І знову, капсула заговорила:
- Рекомендація — вдягніть термокостюм.
На стіні відчинилися невеличкі дверцята. З них, на поличці, висунувся костюм. Він складався зі штанів та пальто, в кишенях мав по одній рукавичці. Фібі повільно спустилася й підійшла до цього костюму, який висів догори-дригом. Зміряла його поглядом.
- Хм... Може бути завеликий...
- Вдягніть термокостюм — повторила капсула.
- Та зараз я... - намагаючись бути оптимістичною вона усміхалася милому голосу капсули, але в голосі Фібі відчувався смуток.
Одягнула костюм вона поверх своєї одежі. Костюм підійшов по розміру. Дівчина натягнула комір й почала застібати рукавички. Раптово двері на горі відчинилися. Фібі дмухнула на локон, який терся об її щічку.
Вона знову стала на те крісло, напружуючи болюче зап'ястя вона підтягнулася. Холодний вітерець обдув її обличчя. Фібі встала на капсулу й поглянула в небо...
- Отже, так... - тихо вимовила.
В небі яскраво світило. То була станція, з якої вона врятувалася. Уламки все ще падали. Одні згорали в атмосфері, інші з гуркотом, близьким і далеким, приземлялися на холодну поверхню планети. Червоноволоса присіла на краєчок капсули. Дивилася, як затухає її рідний світ. Вона міцно заплющила очі й розплющила, сподівалася, що це лише сон. Але це не сон. Її посмішка надії — зникла. Вона опустила голову.
BINABASA MO ANG
Арктика сімнадцять
Science Fiction- Так... Схоже записує.. Кхм. Вітаю! Я Фібі і це мій щоденник. Батько порекомендував вести його, сказав що - "Так потім легше думається", тож я і записую. Хм.... А що записувати?... Ну, напевно... Отже, зберись Фібі. Сьогодні в мене день народження...
