В глибокій темряві розходився тріск. Тріск ніби від клешень. Він наближався, часом зупинявся і в печері ставало дуже тихо. Надто тихо. Фібі тримала гвинтівку напоготові, сиділа, цілилася в пітьму. Позаду неї стояв Рекс. Він світив ліхтариком в темряву, яка була перед ними. Знову тріск. Наближається. Знову стоїть. Тиша.
- Це точно інсектоїди? Може там всього лише каміння падає? - прошепотіла Фібі цілячись в темряву.
- Точно, кажу тобі.
- Може тоді рушимо вперед?
- Ти що зовсім вже, в цій печері? - ледь підвищив голос Рекс - А раптом в них декілька вуликів? Раптом вони готують нам засідку? Не думай, що ці комахи дурні, вони дуже розумні... Чого смієшся?
- Та нічого, просто ти декого нагадав.
- І кого?... Чекай, що це там?
Рекс різко присвітив підозрілу ділянку. Йому здалося, що всередині стінки щось ворухнулося. Фібі тримала приціл в напрямку темряви. Вона привстала, повільно пішла вперед, підходила ближче до межі світла і темряви. Рекс, невпевнено, рушив за нею. Щось бурмотів собі під носа, приглядався до стіни. Червоноволоса зупинилася, сіла.
- Можешь підійти трохи ближче і посвітити на ту купу грибів? - прошепотіла.
Чоловік ковтнув слину, послухався. Повільно пройшов біля неї і став попереду. Світло ліхтарика помітно затряслось. Дівчина встала, рушила, сіла перед ним. Світло ліхтарика перестало трястися. Знову тріск, одиночний. Тепер без зупинки тріск наближався до них. Фібі напружилася, притиснула гвинтівку в плече. Помітила, що сидить в калюжі слизу. Промовчала.
Тріск став тихішим, але все ж наближався. І з кожним наближенням ставав тихішим. Рука Рекса сильно затряслася. Фібі штовхнула його ліктем, не зводячи погляду з темряви. Вона опустила зброю, привідкрила рота, посміхнулася з того яким був Рекс переляканим. З темряви виповз інсектоїд. Вона підійшла до комашки.
- А хіба... хіба вони не повинні бути більшими? - запитала вона Рекса тримаючи в обох долонях комаху.
- Будь ласкава... Не наближайся до мене з... цим - він скривився, відійшов на крок.
- Чого? Ти подивись який він маленький - вона усміхнулася, тримала комаху в обох руках, роздивлялася. - А як він називаєтся? В них же є види, класи?
YOU ARE READING
Арктика сімнадцять
Science Fiction- Так... Схоже записує.. Кхм. Вітаю! Я Фібі і це мій щоденник. Батько порекомендував вести його, сказав що - "Так потім легше думається", тож я і записую. Хм.... А що записувати?... Ну, напевно... Отже, зберись Фібі. Сьогодні в мене день народження...
