Арктика сімнадцять

Подорож 1

- Що ти мудрець? Ніяк ненамудруєш? - злостиво сказала А'на.

Дві дівчини вийшли з печери. Нарешті. Їх не було так довго, що Рекс із Фіби планували почати рятувальну експедицію. Вийшли вони обидві у своїх білих броне-костюмах. Однак зараз, при світлі, обладунки їх виглядали жахливо. Арі була вкрита брудно зеленим та червонуватим слизом з ніг до голови, здавалося ніби її шолом був деформованим. Піхотна броня А'ни була в гіршому стані.

Жінка відчула холод. Холод, якого вона не має відчувати. Пройшла повільним кроком, разом зі своєю подругою, до Рекса. Він власне продовжував сидіти на купі металу. Водночас був радий, що дівчата живі, і шкодував що та злюка жива. Нічого їм не відповів — поглянув на стан дівчат й продовжив займатися тим чим займався. Пригадував як конструювати гідропоніку. Майже пригадав.

- Пф. Ну і мовчи. - вимовила А'на. - Он, на тобі, бався ботанік. - вона кинула йому відірвану голову мегапавука. Саме відірвану.

"І чого це вона така агресивна? Адреналін після бою не вийшов, чи що? Ботанік... Біолог." - подумав Рекс оглядаючи голову, яка лежала перед ним. При світлі голова виглядала досить бридкою. Не торкався її.

Дівчата пішли далі, від них смерділо гнилою водою та гнилою рибою. Їх чоботи, вкриті слизом, чавкали по скельній поверхні. А'на зупинилась біля великої купи снігу.

- Арі стій. Крууу-гом. Падай в сніг.

Біловолоса без вагань виконала команду. Коли вона лягла жінка забрала в неї зброю й відклала в сторону. Свою гвинтівку теж відклала. Арі спокійно лежала й дивилася у чисте небо. Сонце було над нею. Воно було слабким, тому на нього можна було спокійно дивитися. Відчула холод у спині, на ногах й на грудях. А'на обклала свою подругу снігом. Чистила. Помітила, що на Арі жодної подряпинки. Усміхнулася. Слиз поєднувався зі снігом та ставав більш рідким, через що його було легко відмити з броні.

- Так, закінчила. Тепер ти чисть мене.

Жінка лягла в іншому місці. Арі підійнялася, її біла розвідувальна броня блиснула на сонці. А'на відчула сильний мороз. "Десь є пробоїна" - подумала. Ніякої реакції на відчуття лютого морозу не показувала, лише стиснула губи. Коли все скінчилося вона глянула на себе.

- Як і відчувала. Поглянь мала, сюди той жучара по мені врізав лапою. Цікаво, чи не порізав він тіло? Обладунок пробитий. Ой... І захисні поножі подерті та й взуття... мені що, скарабей його прогриз?