Чохонг не одразу повернулася до офісу Carpe Diem. Ні, правильніше було б сказати, що вона не могла.
Сеол Джиху розвернувся в трансі і пішов після того, як пояснення підійшло до кінця. Він навіть не запропонував повернутися разом. Власне кажучи, він нічого не сказав. Чохонг відчула, як важкий тиск його спини мовчки віддаляється від неї.
«Дідько».
Чохонг помітила, що вона довго ходила туди-сюди по офісу, перш ніж, нарешті, великими кроками піднятися сходами збоку будівлі.
Вона глибоко вдихнула і відчинила двері, але побачила, що Сеол Джиху вже закінчив пыдготовку до виходу. Вона стояла і безтурботно дивилася на нього, доки він акуратно наповнював свою сумку.
«Ти....»
«...»
«Гей, що ти робиш?»
«Мені потрібно кудись піти».
Сеол Джиху навіть не потрудився обернутися щоб відповісти. Чохонг ледь не підскочила з переляку, перш ніж криво засміятися.
«У жодному разі. Це ж не через те, правильно?»
«Не через що?»
«Ти сердишся і просто хочеш повідомити мене про це, так? Добре-добре. Я зрозуміла. Гей, давай заспокоїмося і сядемо, щоб поговорити як дорослі. Добре? Давай трохи поговоримо. Хм?»
Сеол Джиху насмішкувато пирхнув.
«Про що ти взагалі? Думаєш, я сам кинувся б у ворожий табір?»
Якщо ні, це, звичайно, було б великим полегшенням. Навіть тоді обличчя Чохонг було сповнене складними, змішаними емоціями. Однак Сеол Джиху повністю проігнорував це, перекинув сумку через плече та, нарешті, взяв свій спис. Зазвичай людина не одягається так, якщо не планує на деякий час залишити безпечне місто.
«То куди ти зібрався йти?»
«Тобі не потрібно хвилюватися про це».
«Що-що?»
«Я подбаю про це сам. Я теж хочу зробити це своїми силами».
Сеол Джиху пройшов повз Чохонг. Вона заплющила очі та швидко схопила його за руку.
«Ти справді будеш так себе поводити?»
«Що ти маєш на увазі, так себе поводити?»
«Гей, ти!! Гаразд, зачекай. Добре. Пробач, що я нічого тобі не сказала, але...».
ŞİMDİ OKUDUĞUN
Друге пришестя ненажерливості
Fantastik«Син Гули повернувся». Я пропав у світі азартних ігор. Я відвернувся від сім'ї і навіть зрадив свою кохану. Я марнував кожен день свого життя. Я жив як сміття. Реальність казала мені: ти нічого не досягнеш, що б не робив. Щоб змінити своє жалюгідне...
