Пригощаючи вином / 将进酒 / Qiang Jin Jiu

Шень Дзечвань

[ Автор арту: @丹忱 weibo / @真或爱吃钢堡應 ]

Шень Дзечвань🦊🎋

(Гг роману Пригощаючи вином ⛩)

🦊 Ввічливе ім'я Шень Ланьджов.

🦊 Восьмий син (незаконно народжений) князя Дзяньсіну — Шень Вея. Його мати — танцівниця з Дваньджову дуже вродлива (саме її зовнішність Дзечвань і успадкував); його матір вбив його батько.

🦊Разом із Шень Веєм обвинувачений у змові з ворогом (зрада Імперії). Через це його ненавидять майже всі.

🦊 Його шифу — Дзі Ґан (брат шифу Сяо Чиє). Проте ще його одним наставником є Великий наставник Ці — Ці Хвейлянь.

🦊 На вигляд він був кволим, худим, з блідою шкірою. Але це не зовсім так.

🦊 Розділ 52: Краса завжди створює у людей ілюзію тендітності.

🦊У його руці завше віяло з бамбука, а у правому вусі — сережка з червоною намистиною. Ці всі атрибути краси виготовлені його чоловіком Сяо Чиє. 

🦊 Не зупиниться ні перед чим, щоб «відплатити» тим, хто скривдив його.

🦊 Шень Дзечваня дещо важко «читати», тому, якщо ви не в змозі зрозуміти його наміри, то не переймайтесь! Ви не самотні у своєму нерозумінні... йому просто Бог в душу дмухнув.

🦊 Дуже розумний та занадто безжальний, але як Сяо Чиє казав: «Трохи безжалісності додає тобі ще більше неповторності».

🦊 Розділ 10:  Але хто б міг подумати, що Шень Дзечвань відкриє рота, для того, щоб мертвою хваткою вчепитися в руку свого супротивника? Він з силою натиснув на груди Сяо Чиє та збільшив хватку. Шень Дзечвань прокусив шкіру та тіло між великим й вказівним пальцями свого супротивника.

🦊 Розділ 163: На світі незліченна кількість прогалин. Такі люди не можуть вести битви, але вони можуть перемогти, стоячи на горі трупів серед моря крові. (Сяо Фансю про Шень Дзечваня).

🦊 Його зброя — Ян Шань Сюе. (Спочатку, власником цього меча був Дзі Лей, але у зв'язку з певними обставинами ним став Шень Дзечвань. Руків'я меча виготовлене (перероблене) з сандалового дерева; без будь-якої різьби, тільки верх покритий золотом, а посередині вставлена ​​біла перлина. Лезо меча пряме, довжина його майже три фути, а ширина як два пальці — така конструкція робить рухи мечем швидкими та плавними. Інформація з розділу 45)  

🦊 Більшість (якщо не всі) вважають його досить вродливим.

🦊 Розділ 13:  За п'ять років у цієї людини відросло довге волосся. Воно було закріплене грубою дерев'яною шпилькою та темними пасмами спадало на спину; він не носив ґвань. Його старий халат з широкими рукавами приховував від чужих очей зап'ястя. Кисті, що виступали з-за рукавів виглядали світлими та блискучими, наче білий фарфор. Каганець закрив собою увесь огляд і Сяо Чиє не зміг розгледіти його, але, коли він вийшов, чаша в руці Лі Дзяньхена впала першою.
— Ти ніколи не казав мені, що він так виглядає... — розсіяно бовкнув Лі Дзяньхен.

🦊 Розділ 18: Потилиця цього чоловіка була оповита тьмяним світлом заскленої лампи поруч. Ділянка шкіри, що виглядала з-за коміра скидалася на білий нефрит; здавалося, можна відчути екстаз, розім'явши її. Вона беззахисною чекала, поки хтось торкнеться її. Плавні контури його профілю та дуга перенісся були неймовірними, а кутики його очей виявились найбільш руйнівними: усе, від чого могло свербіти серце було в них.

🦊 Розділ 201: Цього року лорду префектури виповнилося за двадцять. Він був гарний, кутики його очей були просто ідеальні; якщо хтось споглядав на нього зверху вниз, то йому здавалося, що Ланьджов фліртує з ним. Це справляло враження, ніби його очі були переповнені емоціями. Проте все було не так, перший погляд виявився оманливим. Його очі завжди випромінювали надзвичайну холоднечу і відстороненість. Він був немов незбагненно бездонна яма; чим більше у неї вдивляєшся, тим небезпечнішою вона ставала....

🦊 Любить поласувати рибою.

🦊 Ріст: 180 см :)

🦊 Чоловік: Сяо Чиє.

🦊 Слова, які він говорив своєму чоловіку:
     «Мій чоловік подарував мені вірші, а я за нього вб'ю давніх ворогів». 
     «Два мільйони, щоб одружитися на вовченяті... таке придане не гідне мого Сяо Цеаня». 
     «Я хочу прожити з тобою довге життя, куди ніхто не дістанеться». 

🦊 Чому саме Цеань підкорив його серце: «Тому, що я знаю, що деякі люди підуть. Ті, хто зник у снігу, ніколи не повернуться. Але не Цеань».