Пригощаючи вином / 将进酒 / Qiang Jin Jiu

Розділ 31. Потилиця

Автор арту: невідомий.

{ Том 1. Я був міністром у вигнанні }

— Тоді тим більше тобі варто роздягтися. — Сяо Чиє зняв нарукавники та поклав їх на дерев'яний виступ під карнизом разом із плащем та верхнім одягом. Солдати у внутрішньому залі військового полігону хотіли підійти, щоб вклонитися, але чоловік підняв руку, зупинивши їх. Він обернувся, спокійно поглянув на Шень Дзечваня й мовив: — Для мене було б ідеально побачити та відчути на собі різницю між моєю плоттю та тілом того, хто опанував Техніку духовного культивування клану Дзі.

— Оскільки ми з однієї школи бойових мистецтв, — Шень Дзечвань поставив меч Ланлі збоку, — то природно, що позиції та рухи будуть однакові.

— Не обов'язково, — Сяо Чиє відповів. — Мій шифу поєднав Стиль рукопашного бою клану Дзі з іншими стилями. Тому він уже сильно відрізнявся від традиційного Стилю рукопашного бою клану Дзі на той момент, коли мені його передали. Якби вони були ідентичними, ти б не забув про цей факт ще тієї ночі.

— Якщо ти хочеш обмінятися декількома ударами, то так і скажи. — Шень Дзечвань виставив уперед ногу та зігнув її дугою. — Навіщо говорити про роздягання? Це звучить так, немов ти звір.

     У ту саму мить Сяо Чиє відчув, ніби Шень Дзечвань раптово перетворився на іншу людину. Дощова вода й гірський туман немов злилися в одне, розмиваючи чіткі риси обличчя Шень Дзечваня. Натомість його струнке тіло ще більше привертало увагу.

— Моє бажання — бути звіром у людському вбранні, — Сяо Чиє спустився сходами й ступив під дощову завісу. — П'ять років тому я ударив тебе ногою. Ти ненавидиш мене за це?

— Якщо я скажу «так», хіба це не означатиме, що кожну безсонну ніч я думаю про тебе? — відповів Шень Дзечвань. — Тому ні. Я зовсім не ненавиджу тебе.

     Сяо Чиє став у початкову бойову позицію та сказав:

— Як шкода. Якщо ти ненавидиш мене, то сьогодні обдарований шансом помститися.

     Під шум пронизливого холодного вітру Сяо Чиє повільно додав:

— Звісно, якщо зможеш.